ПОЦІЛУВАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
цілува́ти
походить від давнішого cělovati «вітати, здоровити» (пор. стсл. цѣловати «тс.»), похідного від сělъ «здоровий»;
щодо розвитку значення пор. лат. salūto «вітаю, бажаю здоров’я; вітаюся, прощаюся», salvē «привіт!, бувай здоровий!», пов’язані з salveo «добре почуваюся», утвореним від salvus «цілий, неушкоджений»;
р. целова́ть, бр. цалава́ць, др. цѣловати «вітати; присягатися, цілуючи хрест або ікону; шанувати», п. całować, ч. celovati, слц. celovat’, вл. cyłować «залишатися цілим», болг. целу́вам «цілую», м. целива «цілує», схв. цели́вати, слн. celováti, стсл. цѣловати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поцілуй
«тс.»
поцілу́йко
поцілу́нок
по́ціль
«поцілунок»
цілова́нка
«поцілунок»
цілува́ння
цілу́й
«поцілунок»
цілу́н
«тс.»
цілу́нок
цілюва́ти
цюлува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цалава́ць | білоруська |
| целу́вам «цілую» | болгарська |
| cyłować «залишатися цілим» | верхньолужицька |
| цѣловати «вітати; присягатися, цілуючи хрест або ікону; шанувати» | давньоруська |
| salūto «вітаю, бажаю здоров’я; вітаюся, прощаюся» | латинська |
| целива «цілує» | македонська |
| całować | польська |
| целова́ть | російська |
| цели́вати | сербохорватська |
| celovat' | словацька |
| celováti | словенська |
| цѣловати | старослов’янська |
| celovati | чеська |
| cělovati «вітати, здоровити» (пор. стсл. цѣловати «тс.») | ? |
| сělъ «здоровий» | ? |
| salūto «вітаю, бажаю здоров’я; вітаюся, прощаюся» | ? |
| salvē «привіт!, бувай здоровий!» | ? |
| salveo «добре почуваюся» | ? |
| salvus «цілий, неушкоджений» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України