ПОТУРЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;

задовільної етимології не має;

зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);

висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);

висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);

пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);

р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;