ПОТОП — ЕТИМОЛОГІЯ
топи́ти «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)»
псл. topiti «топити», що є фактитивом до *topnǫti «тонути»;
дальші зв’язки кореня top- не зовсім ясні;
припускається спорідненість із top- «нагрівати» – через topь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78–79) або через розвиток семантики «нагрівати – плавити, розтоплювати – затоплювати – топити» (Shuster-Šewc 1504);
зіставлялося також з tep- «бити», що чергується з top-, пор. п. tepać «бити» (Brückner 573; Младенов 636; 644), з гр. ϑάπτω «хороню», τάφος «могила» (Горяев 372), вірм. t‘at‘avem «занурюю, вмочаю» (Hübschmann Arm. 448; Machek ESJČ 647), лит. tàpti «ставати» (Zubatý St. a čl. I 231–232; Stang NTS 16, 1952, 259 і далі);
р. топи́ть, бр. тапі́ць, др. топити «потопляти», п. вл. topić, ч. topiti «занурювати у воду», слц. topit’, нл. topiś, болг. топя́, м. топи «тс.», схв. то̀пити «затопляти», слн. topíti «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допото́пний
зато́плюваність
затопля́ти
підтопля́ти
пото́п
пото́па
«потоп»
потопа́ючий
потопе́льник
пото́пленик
«утопленик»
потопляник
«тс.»
стопі́ло
«стояча болотна вода»
тапі́ло
«тс.»
топ
«трясовина»
топа́ти
«топитися»
топе́лець
«утопленик; водяник»
топелиця
«русалка»
то́пель
«глибоке місце»
топе́льник
«утопленик О»
топе́ць
«тс. О; водяник Нед»
топи́лище
«глибоке місце»
топи́ло
«озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється»
топина́
«драговина»
топі́ль
«вир»
топля́к
«дерево, що затонуло»
то́пляник
«вир Ник; утопленик»
то́пнути
«тс.»
ту́пко
«негрузько»
уто́плена
уто́плений
уто́пленик
уто́плий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапі́ць | білоруська |
| топя́ | болгарська |
| topić | верхньолужицька |
| t'at'avem «занурюю, вмочаю» | вірменська |
| ϑάπτω «хороню» | грецька |
| τάφος «могила» | грецька |
| топити «потопляти» | давньоруська |
| tàpti «ставати» | литовська |
| топи «тс.» | македонська |
| topiś | нижньолужицька |
| tepać «бити» | польська |
| topić | польська |
| topiti «топити» | праслов’янська |
| *topnǫti «тонути» | праслов’янська |
| top- | праслов’янська |
| topь «болото» | праслов’янська |
| tep- «бити» | праслов’янська |
| топи́ть | російська |
| то̀пити «затопляти» | сербохорватська |
| topit' | словацька |
| topíti «занурювати» | словенська |
| topiti «занурювати у воду» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України