ПОТЕНЦІАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
поте́нція «приховані можливості, здатності, сили»
очевидно, через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. potentia «сила, змога; політична влада, вплив» пов’язане з potuī «(я) міг», *potēre «могти», potis «могутній, здатний (до чогось)», спорідненими з дінд. pátiḥ «пан», гр. (δεσ)- πότης «пан (дому)», стсл. господь, укр. (гос)-по́дь;
р. болг. поте́нция, бр. патэ́нцыя, п. potencja, ч. potence, слц. potencia, вл. potenca, м. потенциjа, схв. потѐнциjа, слн. poténca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потента́т
«володар»
потенціа́л
потенціа́льний
потенці́йний
потенціюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| патэ́нцыя | білоруська |
| поте́нция | болгарська |
| potenca | верхньолужицька |
| (δεσ)- πότης | грецька |
| pátiḥ «пан» | давньоіндійська |
| potentia «сила, змога; політична влада, вплив» | латинська |
| potuī «(я) міг» | латинська |
| *potēre «могти» | латинська |
| potis «могутній, здатний (до чогось)» | латинська |
| потенциjа | македонська |
| potencja | польська |
| поте́нция | російська |
| потѐнциjа | сербохорватська |
| potencia | словацька |
| poténca | словенська |
| господь | старослов’янська |
| potence | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України