ПОСЯГТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сяга́ти
псл. *sęgti, sęgati;
споріднене з лит. sègti «застібати, приколювати», sagá «застібка, ´удзик», sãgas «петля», лтс. segt «покривати, накривати», ірл. suanem «канат», дінд. sájati «прилягає, примикає», дперс. frahanjati «вішає, підвішує»;
далі пов’язується з лит. síekti «досягати; діставати, намагатися дістати», saikìnti «приводити до присяги», síeksnis «сажень» (Machek ESJČ 535; Mikl. EW 291);
р. [сяга́ть] «діставати до чогось, досягати», бр. сяга́ць «іти, рухатися; доходити, досягати», п. sięgać «досягати; простягати руку», ч. sahat «торкати, тягнутися, простягати руку, хапатися; посягати», слц. siahat’ «діставати; залізати; хапатися; звертатися, посягати, простягатися», вл. sahać «діставати; йти великими кроками», нл. segaś «простягати руку, діставати, хапати; швидко йти», болг. пося́гам «простягаю руку», схв. се̏гнути се «потягтися; простягнути руку», слн. séči «простягнути руку; простягатися», ségati «простягатися до, доходити, досягати», стсл. с́гн@ти «простягнути руку»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досягли́вий
«досяжний»
дося́гнення
дося́жний
за́сяг
(у виразі [на за́сяг ка́менем] «на кидок каменем»)
засяга́ти
«запозичати; дістати, сягнути»
недося́глий
недося́жливий
«недосяжний»
недося́жний
неосягне́нний
«неосяжний»
неося́жни́й
непереся́глий
«який не переходить через щось»
о́бсяг
обсяжни́й
«об’ємистий, просторий»
ося́га
«обсяг; простір»
ося́жний
по́сяг
«замах, посягання, підступний намір»
посяга́тель
«який посягає на щось»
посяга́ти
пося́гнення
«тс.»
прос(т)яга
«простір»
ро́зсяг
«простір; відстань польоту»
розся́глий
«просторий, розлогий»
сага́
«тс.»
са́жинь
сяг
«сажень; сягання; [довжина сягання рук; міра довжини (приблизно 3--4 м); 4 кубометри дров О]»
сяга
«сажень (дров) ВеЗа; міра довжини (приблизно 3--4 м) О»
сяга́р
«дроворуб, що заготовляє “сягові дрова”»
сяга́ш
«той, хто приводить у порядок дрова»
сягни́стий
«який широко крокує, який має великий крок; широкий (про крок)»
сягну́ти
сяговина
«сажневі дрова»
сягону́ти
сягу́вка
«метрові поліна»
ся́жень
«сажень (дров)»
ся́жін
сях
«лінійна міра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяга́ць «іти, рухатися; доходити, досягати» | білоруська |
| пося́гам «простягаю руку» | болгарська |
| sahać «діставати; йти великими кроками» | верхньолужицька |
| sájati «прилягає, примикає» | давньоіндійська |
| frahanjati «вішає, підвішує» | давньоперська |
| suanem «канат» | ірландська |
| segt «покривати, накривати» | латиська |
| sègti «застібати, приколювати» | литовська |
| síekti «досягати; діставати, намагатися дістати» | литовська |
| segaś «простягати руку, діставати, хапати; швидко йти» | нижньолужицька |
| sięgać «досягати; простягати руку» | польська |
| *sęgti | праслов’янська |
| сяга́ть «діставати до чогось, досягати» | російська |
| гнути се «потягтися; простягнути руку» | сербохорватська |
| siahat' «діставати; залізати; хапатися; звертатися, посягати, простягатися» | словацька |
| séči «простягнути руку; простягатися»«простягатися до, доходити, досягати» | словенська |
| ségati «простягнути руку; простягатися»«простягатися до, доходити, досягати» | словенська |
| с́гн@ти «простягнути руку» | старослов’янська |
| sahat «торкати, тягнутися, простягати руку, хапатися; посягати» | чеська |
| sęgati | ? |
| sagá «застібка, ´удзик» | ? |
| sãgas «петля» | ? |
| saikìnti «приводити до присяги» | ? |
| síeksnis «сажень» | ? |
по́са́г «віно (майно, що дається дівчині при одруженні); посад (місце молодих на весіллі)»
псл. posagъ ‹*po-sōg-, пов’язане з sęgati «сягати»;
споріднене з дінд. saǰate (pra-) «приєднується», лит. sègti «прикріплювати», sagýti (ітератив) «тс.», sagà «пряжка», прус. sagis «тс.», ірл. suanem (‹*sogn-) «мотузок, линва»;
менш переконливе виведення псл. posagъ (Ондруш Этимология 1984, 177) від іє. *pā˘k῀- «з’єднувати, зв’язувати» і зіставлення його з лат. pāx «мир», pactum «угода»;
р. [поса́г] «одруження; посаг», бр. паса́г «посаг», др. посагъ «одруження», посагати «одружуватися», п. posag «посаг», ч. заст. posah «тс.», болг. ст. сагати «оженитися», стсл. посагати «виходити заміж», посагъ «шлюб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпоса́жна
«безприданниця»
ви́посажити
«дати придане»
відпоса́жити
поса́га
посагува́ти
«одягати, вести й садовити молоду на посад»
поса́жна́
«з багатим посагом»
поса́жний
«подарований у посаг»
по́сах
по́сяг
пося́га
«тс.; весільний поїзд з молодою»
спосаго́вувати
спосажи́ти
упоса́жити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паса́г «посаг» | білоруська |
| saǰate «приєднується» (pra-) | давньоіндійська |
| посагъ «одруження» | давньоруська |
| посагати «одружуватися» | давньоруська |
| *pā˘k῀- «з’єднувати, зв’язувати» | індоєвропейська |
| suanem «мотузок, линва» (‹*sogn-) | ірландська |
| pāx «мир» | латинська |
| pactum «угода» | латинська |
| sègti «прикріплювати» | литовська |
| sagà «пряжка» | литовська |
| sagýti | литовська |
| posag «посаг» | польська |
| posagъ | праслов’янська |
| sęgati «сягати» | праслов’янська |
| posagъ | праслов’янська |
| sagis «тс.» | прусська |
| поса́г «одруження; посаг» | російська |
| посагати «виходити заміж» | старослов’янська |
| посагъ «шлюб» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України