ПОСТУЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
постула́т
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Postulát, фр. postulat, англ. postulate походять від лат. postulātum «вимога, прохання», пов’язаного з дієсловом postulo «вимагаю», утвореним з posco (‹*pr̥(k῀)sk῀ō), спорідненого з дінд. pṛcсháti «питає», тох. А praksa(m) «прошу», лит. prašýti «вимагати, просити», псл. prositi, укр. проси́ти;
р. болг. м. постула́т, бр. пастула́т, п. вл. postulat, ч. слц. слн. postulát, схв. посту̀ла̄т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постулюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| postulate | англійська |
| пастула́т | білоруська |
| постула́т | болгарська |
| postulat | верхньолужицька |
| pṛcсháti «питає» | давньоіндійська |
| postulātum «вимога, прохання» | латинська |
| postulo «вимагаю» | латинська |
| posco | латинська |
| prašýti «вимагати, просити» | литовська |
| постула́т | македонська |
| Postulát | німецька |
| postulat | польська |
| prositi | праслов’янська |
| постула́т | російська |
| посту̀ла̄т | сербохорватська |
| postulát | словацька |
| postulát | словенська |
| проси́ти | українська |
| postulat | французька |
| postulát | чеська |
| А praksa(m) «прошу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України