ПОСЛАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
напри́паслі «наприкінці»
результат паралельного до форми наприкінці́ злиття прийменників на і при з прислівником в акаючій формі [по́слі] «після»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наприкінці́ | ? |
| по́слі «після» | ? |
сла́ти
мало обґрунтовані пов’язання з дінд. pra-sulati «вштовхує» (Rozwadowski тж; Lidén тж; Uhlenbeck 338), гр. ἰάλλω «посилаю» (Machek ESJČ 552), вірм. yłem, yułarkem «шлю» (Meillet MSL 8, 238; Lidén тж), лит. selėˊti «прийти», salti «танути, текти» (Ondruš St. sl. 1960/6, 193–194), сл. sul-, відображеним у р. посу́л (Брандт РФВ 24, 188);
зближується з алб. sūljem «кидаюсь, біжу», sulmё «квапливість, стрімкість» (Meyer EW 396; Lidén Arm. St. 77–78), з вірм. slanam (*k῀ul-) «кидаюся, біжу, лечу» (Lidén тж), з гол. hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238), з лит. sių̃sti «слати» (Petersson BSl. Wortst. 87; Trautmann 292);
зіставляється з гот. saljan «підносити; жертвувати», двн. sellen «переправляти», дангл. sellan «передавати, продавати», дісл. selja «тс.» (Schuster-Šewc 1301; Rozwadowski MPKJ 2, 352; Mikkola Ursl. Gr. I 79; Trautmann 292; Pokorny 899);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. sъlati «посилати, відправляти»;
р. слать, бр. слаць, др. сълати, п. słać, ч. poslati, posílati, слц. slat’, вл. słać, нл. słaś, схв. сла̏ти, слн. posláti, pošíljati, стсл. сълати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висила́ти
висила́ч
«відправник»
ви́силка
ви́сланець
відси́лка
відсильни́й
до́си́лка
засила́тися
«слатися»
засла́нець
засла́ння
на́силка
«наслання»
насла́ння́
обси́лка
«хабар, подарунок»
передпоси́лка
пере́си́лка
переси́льни́й
підси́лка
післане́цтво
«ходіння послом»
післане́ць
післа́нник
післа́нництво
«посольство»
післа́нство
«тс.»
післа́нщина
«плата послу»
післі́г
«посланець»
посе́л
посе́льство
посила́льний
посила́нець
«посланець»
посила́ч
«відправник»
поси́лка
посла́не́ць
посла́нник
посла́ння
послува́ти
посо́л
посо́льство
приси́л
«присилання»
приси́лка
присі́л
«посланець»
прислі́г
«тс.»
розси́лка
розси́льни́й
сла́тися
«посилати старостів, сватати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūljem «кидаюсь, біжу» | албанська |
| sulmё «квапливість, стрімкість» | албанська |
| слаць | білоруська |
| słać | верхньолужицька |
| yłem | вірменська |
| yułarkem «шлю» | вірменська |
| slanam «кидаюся, біжу, лечу» (*k῀ul-)(Lidén тж) | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238) | голландська |
| saljan «підносити; жертвувати» | готська |
| ἰάλλω «посилаю» | грецька |
| sellan «передавати, продавати» | давньоанглійська |
| sellen «переправляти» | давньоверхньонімецька |
| pra-sulati «вштовхує» | давньоіндійська |
| selja «тс.» | давньоісландська |
| сълати | давньоруська |
| selėˊti «прийти» | литовська |
| salti «танути, текти» | литовська |
| sių̃sti «слати» | литовська |
| słaś | нижньолужицька |
| słać | польська |
| sъlati «посилати, відправляти» | праслов’янська |
| посу́л | російська |
| слать | російська |
| сла̏ти | сербохорватська |
| sul- | слов’янські |
| slat' | словацька |
| posláti | словенська |
| pošíljati | словенська |
| сълати | старослов’янська |
| poslati | чеська |
| posílati | чеська |
па́сля «після»
можливо, залишок давнього утворення з префіксом па-, паралельного до др. по-слѣдь (› р. по́сле, укр. [по́слі], пі́сля́);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по-слѣдь (› р. по́сле, укр. [по́слі], пі́сля́). | давньоруська |
| по́сле | російська |
пі́сля́ «через деякий час; потім, пізніше; за, слідом за»
менш переконливе виведення (Соболевский Лекции 87; Преобр. ІІ 112; Mikl. EW 297) з прийменника ро «по», вказівного займенника *sь «цей» і частки *-lě, або зближення (Loś RSl IV 244) з псл. *pozdъ «пізній», дінд. paścā́ «позаду, слідом, пізніше», ав. pasča «тс.; після, потім»;
очевидно, пізнє псл. poslě з давнішого poslědь «слідом за»;
р. болг. м. по́сле «після», бр. пасля́, по́сле, др. послѣ, ч. [poslě], схв. пȍслē «після, слідом за», стсл. послѣ «після»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпі́сля́
навпо́слі
навпосля́
напо́слі
напри́паслі
«наприкінці»
опі́сля́
по́сле
по́слі
посля́
«потім»
упісля́
упо́слі
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pasča «тс.; після, потім» | авестійська |
| пасля́ | білоруська |
| по́сле | білоруська |
| по́сле «після» | болгарська |
| paścā́ «позаду, слідом, пізніше» | давньоіндійська |
| послѣ | давньоруська |
| по́сле «після» | македонська |
| ро «по» | праслов’янська |
| *sь «цей» | праслов’янська |
| *pozdъ «пізній» | праслов’янська |
| poslě «слідом за» | праслов’янська |
| poslědь | праслов’янська |
| по́сле «після» | російська |
| пȍслē «після, слідом за» | сербохорватська |
| послѣ «після» | старослов’янська |
| poslě | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України