ПОСЕСІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
посе́сія «земельне, орендне володіння»
запозичення з латинської мови;
лат. possessiō «володіння; власність, маєток», пов’язане з possideo «володію», є складне слово, що утворилося шляхом поєднання *pots «пан» (пор. лат. potis «могутній, спроможний»), спорідненого з другим компонентом псл. *gospodь, укр. госпо́дь, і sideo (sīdo) «сідаю; володію», пов’язаного з sedeo «сиджу», спорідненим з псл. sěděti, укр. сиді́ти;
р. посе́ссия, бр. пасэ́сія, п. posesja, ч. posesor, слц. posesia, болг. посе́сия, схв. посесиjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
посесі́йний
посе́сор
«власник посесії»
(заст.)
посесыя
(1613)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пасэ́сія | білоруська |
| посе́сия | болгарська |
| possessiō «володіння; власність, маєток» | латинська |
| possideo «володію» | латинська |
| *pots «пан» (пор. лат. potis «могутній, спроможний») | латинська |
| potis | латинська |
| posesja | польська |
| *gospodь | праслов’янська |
| sedeo «сиджу» | праслов’янська |
| sěděti | праслов’янська |
| посе́ссия | російська |
| посесиjа | сербохорватська |
| posesia | словацька |
| госпо́дь | українська |
| сиді́ти | українська |
| posesor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України