ПОСАГ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́са́г «віно (майно, що дається дівчині при одруженні); посад (місце молодих на весіллі)»
псл. posagъ ‹*po-sōg-, пов’язане з sęgati «сягати»;
споріднене з дінд. saǰate (pra-) «приєднується», лит. sègti «прикріплювати», sagýti (ітератив) «тс.», sagà «пряжка», прус. sagis «тс.», ірл. suanem (‹*sogn-) «мотузок, линва»;
менш переконливе виведення псл. posagъ (Ондруш Этимология 1984, 177) від іє. *pā˘k῀- «з’єднувати, зв’язувати» і зіставлення його з лат. pāx «мир», pactum «угода»;
р. [поса́г] «одруження; посаг», бр. паса́г «посаг», др. посагъ «одруження», посагати «одружуватися», п. posag «посаг», ч. заст. posah «тс.», болг. ст. сагати «оженитися», стсл. посагати «виходити заміж», посагъ «шлюб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпоса́жна
«безприданниця»
ви́посажити
«дати придане»
відпоса́жити
поса́га
посагува́ти
«одягати, вести й садовити молоду на посад»
поса́жна́
«з багатим посагом»
поса́жний
«подарований у посаг»
по́сах
по́сяг
пося́га
«тс.; весільний поїзд з молодою»
спосаго́вувати
спосажи́ти
упоса́жити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паса́г «посаг» | білоруська |
| saǰate «приєднується» (pra-) | давньоіндійська |
| посагъ «одруження» | давньоруська |
| посагати «одружуватися» | давньоруська |
| *pā˘k῀- «з’єднувати, зв’язувати» | індоєвропейська |
| suanem «мотузок, линва» (‹*sogn-) | ірландська |
| pāx «мир» | латинська |
| pactum «угода» | латинська |
| sègti «прикріплювати» | литовська |
| sagà «пряжка» | литовська |
| sagýti | литовська |
| posag «посаг» | польська |
| posagъ | праслов’янська |
| sęgati «сягати» | праслов’янська |
| posagъ | праслов’янська |
| sagis «тс.» | прусська |
| поса́г «одруження; посаг» | російська |
| посагати «виходити заміж» | старослов’янська |
| посагъ «шлюб» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України