ПОРЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
по́рча «пошкодження, шкода; вада»
очевидно, псл. *zapъr̥titi «зіпсувати» (первісно «засидіти яйце»), пов’язане з *zapъr̥tъkъ «запорток, яйце-бовтун»;
менш переконливе пов’язання з поро́ти, псл. *porti (Фасмер ІІІ 335; Черных ІІ 59; Mikl. EW 243) або з лит. pur̃sti «гнити» (Matzenauer LF 14, 167; Machek Recherches 21);
р. по́рча, по́ртить «псувати, калічити», др. запъртити «пошкодити, попсувати», испъртити «зіпсувати», п. parcieć «псуватися; сохнути, в’янути», ч. ст. zaprtiti «зіпсувати», р.-цсл. пърча (порча) «шкода», пъртити «тратити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́рчений
«зіпсований, який має фізичну ваду»
спорти́ти
«зіпсувати; схибити»
спорчи́ти
«зіпсувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запъртити «пошкодити, попсувати» | давньоруська |
| испъртити «зіпсувати» | давньоруська |
| pur̃sti «гнити» | литовська |
| parcieć «псуватися; сохнути, в’янути» | польська |
| *zap<SUP>ъ</SUP>r̥titi «зіпсувати» (первісно «засидіти яйце») | праслов’янська |
| *zap<SUP>ъ</SUP>r̥tъkъ «запорток, яйце-бовтун» | праслов’янська |
| *porti | праслов’янська |
| по́рча | російська |
| по́ртить «псувати, калічити» | російська |
| пърча «шкода» (порча) | русько-церковнослов’янська |
| пъртити «тратити» | русько-церковнослов’янська |
| поро́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України