ПОРХАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́рхати «пурхати; розлітатися Нед»
псл. *pъr̥xati, пов’язане чергуванням голосних з *porxъ «порох»;
[порхли́вий], очевидно, являє собою кальку п. pierzchliwy «швидкий, летючий; боязкий», похідного від pierzchać «тікати», яке продовжує псл. *pьr̥xati, пов’язане з *pъr̥xati;
р. порха́ть «пурхати», ч. prchati «тікати; випаровуватися», слц. prchat’ «тс.», схв. пр́хати «пурхати; махати крилами», слн. prhútati «пурхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
порхли́вий
«швидкий, летючий; боязкий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
pierzchliwy «швидкий, летючий; боязкий» | польська |
pierzchać «тікати» | польська |
*p<SUP>ъ</SUP>r̥xati | праслов’янська |
*porxъ «порох» | праслов’янська |
*p<SUP>ь</SUP>r̥xati | праслов’янська |
*p<SUP>ъ</SUP>r̥xati | праслов’янська |
порха́ть «пурхати» | російська |
пр́хати «пурхати; махати крилами» | сербохорватська |
prchat' «тс.» | словацька |
prhútati «пурхати» | словенська |
порхли́вий | українська |
prchati «тікати; випаровуватися» | чеська |
пирх (вигук для передачі вильоту)
очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до по́рхати, пу́рхати;
вважається також (Machek ESJČ 483) пов’язаним з давнім коренем іє. *pers- «утікати», наявним у хет. pars- «тс.»;
р. [пы́ркнуть] «злетіти», бр. пы́рхаць «пурхати», п. pierzchnąć «пурхнути; утекти», ч. prchati «утікати; звітрюватися, випаровуватися», слц. pŕchat’ «тс.», вл. pjerchać «пурхати», pjerchnyć, нл. pjerchaś, болг. пъ́рхам «тс.», схв. пр́хнути «пурхнути, полетіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́рхати
«пурхати; неспокійно стрибати ВеЗн»
перхну́ти
«побігти; набігти, наїхати»
пи́рхати
«злітати»
пи́рхнути
«пролетіти»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пы́рхаць «пурхати» | білоруська |
пъ́рхам «тс.» | болгарська |
pjerchać «пурхати» | верхньолужицька |
pjerchnyć «пурхати» | верхньолужицька |
*pers- «утікати» | індоєвропейська |
pjerchaś | нижньолужицька |
pierzchnąć «пурхнути; утекти» | польська |
пы́ркнуть «злетіти» | російська |
пр́хнути «пурхнути, полетіти» | сербохорватська |
pŕchat' «тс.» | словацька |
по́рхати | українська |
пу́рхати | українська |
pars- «тс.» | хетська |
prchati «утікати; звітрюватися, випаровуватися» | чеська |
по́ршень
р. по́ршень вважається похідним від дієслова порха́ть, спорідненого з укр. по́рхати, або пов’язується з [по́ршень] «вид селянського взуття, постіл», етимологічно неясним;
запозичення з російської мови;
бр. по́ршань;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́ршінь
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
по́ршань | білоруська |
по́ршень | російська |
порха́ть | російська |
по́рхати | українська |
по́ршень «вид селянського взуття, постіл» | українська |
пурх (виг.)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до по́рхати (пор. р. порх);
на думку Шахматова (ИОРЯС 7/2, 336), ур замість ор виникло на місці давнього *ъr̥ перед складом з у;
п. [purchać] «пурхати» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пу́рхати
пу́рхну́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
purchać «пурхати» (з укр.?) | польська |
порх | російська |
по́рхати (пор. р. порх) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України