ПОРХАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *p^ъr̥xati, пов’язане чергуванням голосних з *porxъ «порох»;

[порхли́вий], очевидно, являє собою кальку п. pierzchliwy «швидкий, летючий; боязкий», похідного від pierzchać «тікати», яке продовжує псл. *p^ьr̥xati, пов’язане з *p^ъr̥xati;

р. порха́ть «пурхати», ч. prchati «тікати; випаровуватися», слц. prchat’ «тс.», схв. пр́хати «пурхати; махати крилами», слн. prhútati «пурхати»;

запозичення з російської мови;

р. по́ршень вважається похідним від дієслова порха́ть, спорідненого з укр. по́рхати, або пов’язується з [по́ршень] «вид селянського взуття, постіл», етимологічно неясним;

бр. по́ршань;