ПОРТРЕТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́ртре́т
очевидно, за посередництвом німецької мови (н. Porträt) запозичено з французької;
фр. portrait «портрет, зображення» пов’язане із заст. portraire «зображувати, репрезентувати», що походить від лат. prōtrahere «витягати, протягати; виявляти; тягти», утвореного з префікса prō- і дієслова trahere (traho) «тягти»;
р. болг. портре́т, бр. партрэ́т, п. вл. portret, ч. слц. слн. portrét, м. портрет, схв. по̀ртре̄т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
патре́т
патре́тник
«портретист; фотограф»
портрети́ст
портретува́ти
портре́ть
«портрет»
(жін. р.)
по́трать
«тс.»
(жін. р.)
по́треть
(жін. р.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| партрэ́т | білоруська |
| портре́т | болгарська |
| portret | верхньолужицька |
| prōtrahere «витягати, протягати; виявляти; тягти» | латинська |
| trahere «тягти» (traho) | латинська |
| портрет | македонська |
| Porträt | німецька |
| Porträt | німецька |
| portret | польська |
| портре́т | російська |
| по̀ртре̄т | сербохорватська |
| portrét | словацька |
| portrét | словенська |
| portrait «портрет, зображення» | французька |
| portrét | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України