ПОРОХНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́рох «пил; рід вибухової речовини»
псл. *porxъ ‹*pors-, пов’язане чергуванням голосних з *pъr̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба»), *pьr̥stь (укр. персть);
споріднене з дінд. pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий», дісл. fors «водоспад», лтс. pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна», parslas «пластівень снігу», лит. purslas «піна (на губах)», хет. papparš- «прискати»;
р. по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]», бр. по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]», др. порохъ «пил», п. proch «пил; рід вибухової речовини», [parch] «пил», ч. слц. prach «пил, рід вибухової речовини», вл. нл. proch «пил; порошок; рід вибухової речовини», болг. прах «пил, порошок», м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», стсл. прахъ «порох, пил»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпоро́шник
«пилосос»
запоро́ха
«порошинка в оці»
запоро́шина
«тс.»
напоро́ха
«пил, сміття»
папоро́ша
«пороша»
пороха́нь
«гниле дерево»
пороха́рня
«пороховий завод»
пороха́чка
«кріт»
порохівни́к
«пильовик (плащ)»
порохівни́ця
порохі́вня
«пороховий склад; пороховий завод»
порохки́й
«який розсипається на порох; пухкий»
порохна́вий
«порохнявий»
порохна́віти
порохна́вка
«чорнозем, перегній»
порохна́тий
«зітлілий, трухлявий»
порохна́че
«гниле дерево»
(зб.)
порохни́й
«порошний»
порохни́на
«тс.»
порохни́стий
«тс.»
порохни́ця
порохні́ти
порохно́
поро́хня́
«порохно»
порохня́ва
«тс.»
поро́хня́вий
(Ме)
порохня́віти
порохня́вка
порохнявкова́тий
«перегнійний; багатий на перегній»
порохня́к
«(зб.) гниле дерево Нед; старезна людина ЛексПол; трухлява палиця, трухлявий шматок дерева ВеБ»
порохня́ний
«порохнявий»
порохня́р
«майстер, який виготовляє порох»
порохня́чка
«тс.»
порохова́тий
«порошний, курний»
порохови́ще
«пороховий склад»
порохо́вня
«тс., пороховий завод»
по́рохо́нь
«порохно Нед; гниле дерево»
поро́ша
«пухкий сніг»
поро́ши́на
пороши́ти
порошкува́ти
«пульверизувати»
порошни́й
порошни́к
«ріг на порох, пляшка на порох Нед; пилосос Куз»
порошни́ця
«порохівниця»
поро́шно
порошня́
«грибковий чорний пил на колосках пшениці»
по́рошо́к
поруши́на
«порошина в оці»
при́порох
«шар пилу»
розпоро́шка
(у виразі [у розпоро́шку] «врозтіч»)
розпоро́шувач
(техн.)
спорохні́вка
«гнилушка, кусок гнилого дерева»
спорохні́лий
спорохнілка
спорохня́вілий
спорохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]» | білоруська |
| прах «пил, порошок» | болгарська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | верхньолужицька |
| pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий» | давньоіндійська |
| fors «водоспад» | давньоісландська |
| порохъ «пил» | давньоруська |
| pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна» | латиська |
| parslas «пластівень снігу» | латиська |
| purslas «піна (на губах)» | литовська |
| прав | македонська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | нижньолужицька |
| proch «пил; рід вибухової речовини» | польська |
| parch «пил» | польська |
| *porxъ | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>r̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба») | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь (укр. персть) | праслов’янська |
| по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «порох, пил» | старослов’янська |
| papparš- «прискати» | хетська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України