ПОРОТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
поро́ти
псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);
споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;
р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпі́рчити
«відлупцювати»
поро́льний
по́ротий
поро́тина
«тавро на вівці, свійській птиці; вухо, розрізане вздовж до половини; розріз перетинки між пальцями»
поро́тися
ро́зпір
«розпорене місце»
ро́зпі́рка
розпо́рина
«тс.»
спо́рок
«споротий верх одягу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́ць | білоруська |
| по́ря «порю» | болгарська |
| próć | верхньолужицька |
| faran «їхати» | готська |
| πείρω «проколюю, протикаю» (‹*peri̯ō) | грецька |
| ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| пороти | давньоруська |
| пори «поре» | македонська |
| projś | нижньолужицька |
| *porti (porjǫ) | праслов’янська |
| *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. нап$ери «проколов», разп$ер$ɤ «розпорю») | праслов’янська |
| поро́ть | російська |
| напери | русько-церковнослов’янська |
| разперɤ | русько-церковнослов’янська |
| по̀рити | сербохорватська |
| párat' | словацька |
| práti | словенська |
| прати | церковнослов’янська |
| párati | чеська |
| proś | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України