ПОРОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);

споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;

р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;

псл. *jьzportъkъ, *jъzp^ьrtъkъ;

здається пов’язаним з поро́ти (випо́рювати);

враховуючи р. за́порток «тухле яйце», Преображенський (II 110) підводить усі ці форми під р. по́ртить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в животі», вважаючи його спорідненим з лит. pereti «висиджувати, виводити пташенят», лтс. perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат», двн. farro (far) «бичок», лат. pario «народжую», гр. πόρτις (πόρταξ, πόρις) «теля, телиця», ос. firťon «худоба», дінд. pṛthukaḥ «дитина; звірятко», похідними від іє. *реr- «вибиратися назовні, народжуватися»;

сумнівно;

р. [вы́порток, вы́пороток, вы́праток], бр. вы́парак «тс.», др. испоротокъ «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. wyporek «випороток», wyprutek «тс.», ч. spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини», [výparek] «теля-недоносок», болг. изпо́рец, цсл. испрътъкъ;

очевидно, результат видозміни деетимологізованого [порико́жа] «тріскання шкіри на губах, виникнення тріщин на руках, ногах» Нед, утвореного з наказової форми 2-ої ос. одн. від дієслова поро́ти та іменника ко́жа (див.);

очевидно, псл. *zap^ъr̥titi «зіпсувати» (первісно «засидіти яйце»), пов’язане з *zap^ъr̥tъkъ «запорток, яйце-бовтун»;

менш переконливе пов’язання з поро́ти, псл. *porti (Фасмер ІІІ 335; Черных ІІ 59; Mikl. EW 243) або з лит. pur̃sti «гнити» (Matzenauer LF 14, 167; Machek Recherches 21);

р. по́рча, по́ртить «псувати, калічити», др. запъртити «пошкодити, попсувати», испъртити «зіпсувати», п. parcieć «псуватися; сохнути, в’янути», ч. ст. zaprtiti «зіпсувати», р.-цсл. пърча (порча) «шкода», пъртити «тратити»;

псл. [spara];

імовірно, споріднене з псл. *(s)porti, укр. поро́ти;

отже, первісне значення spara «щось розпорене, прорізане»;

пов’язання з п. ст. spar, wspar «приваба на птахи» (Brückner 552–553), з н. sperren «розставляти», давніше «загороджувати, захаращувати» (Фасмер IV 471), з ч. párati se «копатися, возитися з чимось» менш прийнятні;

р. [шпарова́ть] «замазувати тріщини», бр. [шпа́ра] «паз у колоді для моху», [шпар] «паз, виріз у дереві», п. szpara «щілина, шпара», spara «тс.», ч. sрára, (розм.) špára, нл. spara «тс.»;