ПОРОКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *porkъ, очевидно, пов’язане з дієсловом *perti «бити», укр. пе́рти;

зводиться також (Schuster-Šewc 1159) до іє. *(s)per- «прискати, викидати»;

непереконливе зіставлення з дінд. paraśúḥ «сокира», гр. πέλεκυς «тс.; молот», розгляданими як запозичення, пов’язані з ак. pilakku «кинджал» (Kretschmer Einl. 105);

р. по́рок, др. порокъ, п. porok «таран», ст. prok «машина для метання снарядів, уживана при облогах», ч. слц. prak «праща; катапульта», вл. prok «праща, арбалет; лук», prokać «кидати, метати; стріляти з арбалета», нл. prok «праща», prokaś «кидати пращею; стріляти», м. прака «праща», цсл. пракъ «військова машина для здобування міст»;

очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;

стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;

р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;