ПОРИСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ

по́ра

запозичення з німецької мови;
нвн. Póre «пора» через пізньолат. porus «тс.» походить від гр. πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора», пов’язаного зπείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю», спорідненим з псл. na-periti «проколювати» (стсл. наперити «тс.») і, більш віддалено, з лат. porto «несу», двн. faran «їхати», нвн. fahren «тс.», вірм. heriwn «шило», псл. *pormъ, укр. поро́м;
р. бр. болг. м. схв. по́ра, п. por (чол. р.), ч. слц. pór (чол. р.), вл. pora, слн. póra;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пори́на «пора»
по́ристий
порува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́ра білоруська
по́ра болгарська
pora верхньолужицька
heriwn «шило» вірменська
πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора» грецька
πείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю» грецька
faran «їхати» давньоверхньонімецька
porto «несу» латинська
по́ра македонська
Póre «пора» нововерхньонімецька
fahren «тс.» нововерхньонімецька
porus «тс.» пізньолатинська
por (чол. р.) польська
na-periti «проколювати» (стсл. нап$ерити «тс.») праслов’янська
*pormъ праслов’янська
по́ра російська
по́ра сербохорватська
pór (чол. р.) словацька
póra словенська
наперити старослов’янська
поро́м українська
pór (чол. р.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України