ПОПІВСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
піп (служитель релігійного культу)
псл. роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп»;
очевидно, запозичення з давньоверхньонімецької мови;
двн. pfaffo «духовна особа, священик» разом із свн. pfaffе, снн. снідерл. pāpe, дфриз. pāpа (пгерм. *papо) виводяться від нар.-лат. pаpа «тс.», утвореного на базі гр. παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик», мабуть, пов’язаного з πάπας «(римський) папа»;
малообґрунтоване виведення слов’янських форм (Корш. Сб. ОРЯС 75, 24; Фасмер ГСЭ 2, 267; 3, 156–157; Sobolevskij AfSlPh 33, 479; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев 274; Mikkola Berühr. 154) безпосередньо від гр. παπα̃ς «священик»;
неможливе також запозичення їх із готської (гот. *рара, Stender-Petersen 428–429) або давньоісландської мови (дісл. *рарō «священик», Uhlenbeck AfSlPh 115, 490);
р. бр. болг. м. поп «піп», др. попъ, п. ч. слц. вл. нл. pop «тс.», полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель», схв. пȍп «піп», слн. pòp, стсл. попъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпопі́вство
(розкольницькі секти)
безпопі́вщина
«тс.»
безпопо́вець
попе́нко
«син попа»
попеня́
«тс. (зменш.); дитина попа»
по́пик
попи́на
«попик»
попи́сько
по́пи́ти
«бути попом, мати парафію»
попі́вна
попі́вство́
попі́вщина
попове́ць
«клірик»
попо́вич
«син попа; хлопець, чоловік попівського роду»
попо́вичка
«дружина попа»
попува́ти
«тс.»
пуп
«піп»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поп «піп» | білоруська |
| поп «піп» | болгарська |
| pop «тс.» | верхньолужицька |
| *рара | готська |
| παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик» | грецька |
| πάπας «(римський) папа» | грецька |
| παπα̃ς «священик» | грецька |
| pfaffo «духовна особа, священик» | давньоверхньонімецька |
| *рарō | давньоісландська |
| попъ | давньоруська |
| pāpа (пгерм. *papо) | давньофризька |
| поп «піп» | македонська |
| pаpа «тс.» | народнолатинська |
| pop «тс.» | нижньолужицька |
| püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель» | полабська |
| pop «тс.» | польська |
| роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп» | праслов’янська |
| поп «піп» | російська |
| пȍп «піп» | сербохорватська |
| pfaffе | середньоверхньнімецька |
| pāpe | середньонижньонімецька |
| pāpe | середньонідерландська |
| pop «тс.» | словацька |
| pòp | словенська |
| попъ «тс.» | старослов’янська |
| pop «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України