ПОПОН — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. popona, пов’язане з дієсловом *popęti «обтягти», похідним від pęti «п’ясти»;

р. попо́на «попона, [покривало, велика фата]», др. попона «покриття», п. ст. popona «заслона; попона», ч. заст. popona «покривало; лямка», болг. заст. попо́на «попона», цсл. попона «завіса»;

псл. zapona, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із zapęti (‹*zapьnti) «запнути, затягти», похідним від pęti, укр. п’я́сти́;

р. за́понка, бр. запо́на, п. zaponka «запонка», схв. болг. запон(а) «завіса», схв. за́пōнка «застібка; петля, петелька»;

псл. ponjava, як і po-pona, укр. попо́на, очевидно, пов’язане з дієсловом pьnǫ, pęti, укр. пну, п’я́сти́;

менш обґрунтоване пов’язання (Hofmann 268; Walde–Hofm. II 247; Feist 142) з лат. pannus «шматок сукна, ганчірка», гр. πηνος «тканина», гот. fana «шматок тканини, ганчірка»;

р. поня́ва «(ст.) хустка, покривало, полотнище, запона, завіса; (церк.) нижня сорочка; [хустка, серпанок; пов’язка; шматок тканини, яким селянки обгортаються навколо стегон замість спідниці; широкий довгий одяг]», бр. [панёва] «вид спідниці», др. понява «шматок полотна; нижній одяг; плащаниця, саван; завіса; ковдра», м. [поњава] «грубе покривало на ліжко», схв. по̀њава «рядно, брезент», поња́вац «покривало, ковдра», слн. ponjáva «попона, велике простирадло; покривало», стсл. понѧва «полотно, пов’язка»;