ПОНЧИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́нчик
запозичення з польської мови;
п. pączek «брунька, пуп’янок; пиріжок, смажений у жирі», є демінутивом від pąk «брунька, пуп’янок», пов’язаного з дієсловом pękać «розпукуватися; тріскати, лопатися», спорідненим з укр. пу́кати «тріскати, лопатися»;
р. по́нчик, бр. по́нчык, болг. по́ничка «пончик»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́нчык | білоруська |
| по́ничка «пончик» | болгарська |
| pączek «брунька, пуп’янок; пиріжок, смажений у жирі» | польська |
| pąk «брунька, пуп’янок» | польська |
| pękać «розпукуватися; тріскати, лопатися» | польська |
| по́нчик | російська |
| пу́кати «тріскати, лопатися» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України