ПОНЕЖЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. [*ponježe] ‹ *po nje (že) (po je (že)), що утворилося з прийменника po «по», вказівного займенника je (зн. в. с. р. одн.) і підсильно-протиставної частки žе «же»;

форма nje замість сподіваного je з’явилась після прийменника ро за аналогією до історично закономірних випадків типу *vún jego, стсл. въ него, укр. в (у) ньо́го (куди?);

можливо, початковою функцією сполучника було введення підрядних речень причини з відтінком значення мети;

отже, первісно значення сполучника мало бути «для того, що (по те, що)»;

р. заст. поне́же, бр. ст. понеже, понѣже, др. поне же «оскільки, бо, тому що; після того, як; тоді, коли; відтоді, коли», поне «оскільки, бо, тому що», болг. поне́же, стсл. понеже, поне «тс.»;

очевидно, результат видозміни сполучника поне́важ «тс.» з метатезою кінцевої частини, підтриманою контамінацією цього сполучника з формально й функціонально близьким поне́же;