ПОНЕВІРКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ponevěrati;

похідне ітеративне утворення від дієслова *verti «замикати, замкнути» у заперечній формі *ne verti «не замикати, не замкнути», що згодом набуло метафоричного значення «кидати, кинути напризволяще, (з)нехтувати»;

у дальшій історії слов’янських мов, зокрема української, продовження псл. [ponevěrati] і їх похідні зазнали впливу з боку рефлексів іменника věrа «віра» і пов’язаних з ним слів, зокрема укр. неві́ра «нехристиянин», неві́рні «прибічники іншої релігії»;

виведення від гіпотетичної основи *ver- «мати в полі зору», зіставлюваної з лат. vereor «шаную, поважаю», нвн. wahren «берегти, оберігати» (Machek ESJČ 471) позбавлене підстав;

п. ponie-wierać «недбало обходитися (з речами); зневажати», poniewierać się «валятися (про речі); поневірятися, тинятися (про людей)», ч. [poněvirac] «нехтувати, погано поводитися», слц. ponevierat’ sa «блукати, тинятися; (про речі) валятися», слн. ponevériti «розтратити, привласнити»;