ПОМІХА — ЕТИМОЛОГІЯ
міша́ти «змішувати; заважати»
псл. měšati (‹*měsjati) «мішати», пов’язане чергуванням приголосних з měsiti «місити»;
р. меша́ть, бр. мяша́ць, др. мѣшати, п. mieszać, слц. miešať, вл. měšeć, нл. měšaś, полаб. messat, болг. ме́шам, м. меша, схв. ме́шати, слн. méšati, стсл. мѣшати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впере́міш
впере́мішку
впо́міш
«ТС.»
всу́міш
до́мішка
замішани́на
«мішанина; сум’яття»
заміша́ння
заміша́нство
«збентеженість»
за́мішка
«рідка страва; напіврідка суміш кормів»
змі́шувальний
змі́шувач
міша́к
«мішалка»
міша́лка
міша́льний
міша́льник
мі́шанець
«метис, гібрид, виродок; порушник спокою»
мі́шанє
«суміш; спільне пасовисько»
мі́шаний
мі́ша́ник
«селянин, що дає своїх овець пастися разом з чужими»
мішанина
мішаниця
мі́шанка
«кормова суміш; [спільне пасовисько Ж]»
міша́тися
«вмішуватися, втручатися»
мі́шка
«палиця для мішання рідини; суміш»
мі́шма
«упереміш»
мішу́н
«мішалка»
наміш
«сміття, суміш»
намі́шованик
«вид печива, пирога»
намі́шуваник
«вид хліба»
о́бмішка
«висівки або мука, що підмішується до корму»
пере́мі́шка
«перешкода; переміна; змішування»
перемі́шне
«впереміш»
по́місь
помі́ха
«перешкода»
по́міш
«мішанина; впереміш»
при́місь
при́мітний
при́мішка
су́міш
су́мішка
су́мішний
«змішаний»
су́мішниця
«компост»
у́мішка
«придача; гарнір, приправа»
упере́міш
упере́мішку
усу́міш
шка
«замішання, перешкода»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяша́ць | білоруська |
| ме́шам | болгарська |
| měšeć | верхньолужицька |
| мѣшати | давньоруська |
| меша | македонська |
| měšaś | нижньолужицька |
| messat | полабська |
| mieszać | польська |
| měšati «мішати» (‹*měsjati) | праслов’янська |
| меша́ть | російська |
| ме́шати | сербохорватська |
| miešať | словацька |
| méšati | словенська |
| мѣшати | старослов’янська |
| měsiti «місити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України