ПОМОРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
мі́ряти «визначати розмір; [цілити]»
псл. měriti, пов’язане з měra і, далі, з mětiti «мітити; цілитися»;
споріднене з лит. mẽtas «час», гот. mitan «міряти», лат. mētior «міряю», дінд. mati «міряє»;
іє. *mē- «міряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
mériti
бе́змір
«безмежжя»
безмі́р'я
«тс.»
безмі́рний
безнемі́рний
«безмірний»
вимір
«розмір, вимірювання; [мірчук; зерно, яке купують на млині і там же змелюють Ж]»
ви́мірити
«виміряти; [націлитися]»
вимі́рник
вимі́рювач
виміря́тися
«вимірюватися на палиці; [вибачатися, виправдовуватися]»
домі́рний
«відповідний, пропорційний»
за́мір
«задум, намір»
за́мі́р
«замірювання; [намір; вимірене поле]»
замі́ристий
«самовпевнений, зухвалий»
замі́рка
«намір Я; палиця з нарізками для вимірювання рідини»
замірну́ти
«замахнутися»
за́мірок
«намір»
заміря́ти
«вимірювати; замахуватися»
заміря́тися
«замахуватися; мати намір»
змір
([з. очи́й] «окомір»)
змі́р'я
«вимір»
змі́рок
«мірка»
мі́ра
мі́ренник
«землемір; вимірювач; роздавач»
мі́рець
міри́вчий
міри́ло
міри́льний
«вимірювальний»
міри́нник
«тс.»
мі́рити
«тс.»
мі́риця
«восьмина, гарнець»
мі́рка
мі́рний
«розмірений; вимірювальний; помірний; проміжний»
мі́рник
«землемір; [міра сипких тіл]»
мірни́ця
«четверик»
мі́рниця
«одиниця об’єму сипких тіл»
мі́рність
«помірність»
мірове́
міро́чне
«тс.»
міро́чник
«мірошник»
міро́шник
«мельник; [підмайстер, що бере мірчук за помел Ж]»
мірошникі́вка
мірошникува́ти
міро́шниченко
мірча́к
«міра об’єму для рідких і сипких тіл»
мі́рчий
«землемір; приймальник сукна на сукновальні»
мі́рчити
«забирати частину зерна за помел»
мірчу́к
«міра зерна, що береться за помел»
мі́ряльний
міря́льник
мі́ряник
«землемір»
мі́рятися
«порівнюватися; намагатися, пробувати»
мѣрити
навмі́р
«як попало, без розбору»
надмір
«дуже, занадто»
на́дмір
«надлишок»
надмі́рний
надмі́ру
«тс.»
надо́мір
«зверх, ще раз, на додачу»
назавмі́ру
«надто, надмірно»
назаумі́ру
«тс.»
на́мір
наміря́тися
«мати намір; націлюватися»
наро́змір
«відповідно»
наумі́р
«тс.»
невимі́рний
недомі́р
«недостача в розмірі»
недомі́ро́к
«[тс. Ж]; маломірка»
незміре́нне
«незмірно»
незміре́нний
незмі́рено
«тс.»
незмі́рний
немі́рний
«непомірний»
немі́ряний
«безмірний, безмежний»«надмірний»«незрівнянно»
неомі́рний
«неосяжний»
непомі́рний
неумі́рний
«нерегулярний»
о́бмір
обмі́рник
«той, хто обмірює»
обмі́рок
«недомірок»
обмі́рювальний
обмі́рювати
«визначати розмір; обманювати в мірі»
пере́мірка
перео́бмір
по́мір
«міряння»
помі́рець
«землемір»
помі́рка
«присадибна земля; міряння Нед»
помі́рний
помі́рниця
«бочка, в яку сиплять зерно мірошнику»
помі́рок
«тс.»
помі́рчий
помі́рчик
«тс.»
примі́р
«намір; приклад»
примі́рка
примі́рний
«взятий як приклад»
примі́рник
«екземпляр»
примі́ром
примі́рочна
примі́рювальна
примі́рювач
приміря́тися
«націлюватися; готуватися»
про́мі́р
«вимір»
промі́рний
промі́рник
розмі́р
«розмірювання; мірчук; дерев’яний циркуль у бондарів»
ро́змір
розмі́рач
«дерев’яний циркуль у бондарів»
сумі́рний
(умі́ряти] «недоміряти», [уміре́ний] «помірний; достатній» Нед, [уміре́нний] «тс.» тж, [умі́рний] «регулярний» Нед; -- р. ме́рить, бр. ме́раць, др. мѣрати, п. mierzyć, ч. měřiti, слц. merať, вл. měric, нл. měriś, болг. ме́ря, м. мери, схв. мȅpити (мјȅрити)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mitan «міряти» | готська |
| mati «міряє» | давньоіндійська |
| *mē- «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| mẽtas «час» | литовська |
| měriti | праслов’янська |
| mětiti «мітити; цілитися» | ? |
мор «пошесть»
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор (заст.) | білоруська |
| мор | болгарська |
| мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
| mór «мор» | верхньолужицька |
| măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
| моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
| *mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
| mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
| мор | македонська |
| морujа «тс.» | македонська |
| mór «мор» | нижньолужицька |
| mor | польська |
| morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
| мор | російська |
| мȏр «смерть» | сербохорватська |
| mor | словацька |
| pomór «убивство; умирання» | словенська |
| моръ «чума» | старослов’янська |
| мòриja «мор; чума» | українська |
| mor | чеська |
| *mer-ti «мерти» | ? |
мо́ре «великий водний простір»
псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́р'є
«замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський
«морський»
мору́н
«тс.; бог води»
моря́к
моря́н
«південний вітер (з моря)»
моря́нка
«полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]»
(орн.)
надмо́р'я
«примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник
«Stercorarius»
(орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ре | білоруська |
| mоrjo | верхньолужицька |
| marei «море» | готська |
| mere | давньоанглійська |
| mōr «калюжа» | давньоанглійська |
| mari | давньоверхньонімецька |
| muor «калюжа, болото» | давньоверхньонімецька |
| muir | давньоірландська |
| море | давньоруська |
| *ḿori «море, болото» | індоєвропейська |
| mare «тс.» | латинська |
| mare «затока» | латиська |
| mãrios «море, затока» (mãrė) | литовська |
| море | македонська |
| Meer | нововерхньонімецька |
| Moor «болото» | нововерхньонімецька |
| morze | польська |
| morje «водний простір; море» | праслов’янська |
| мо́ре «море; [озеро]» | російська |
| мȍре | сербохорватська |
| more | словацька |
| mórjé | словенська |
| море | старослов’янська |
| мȏре | українська |
| moře | чеська |
| море́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України