ПОМОР — ЕТИМОЛОГІЯ
мо́ре «великий водний простір»
псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́р'є
«замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський
«морський»
мору́н
«тс.; бог води»
моря́к
моря́н
«південний вітер (з моря)»
моря́нка
«полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]»
(орн.)
надмо́р'я
«примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник
«Stercorarius»
(орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мо́ре | білоруська |
mоrjo | верхньолужицька |
marei «море» | готська |
mere | давньоанглійська |
mōr «калюжа» | давньоанглійська |
mari | давньоверхньонімецька |
muor «калюжа, болото» | давньоверхньонімецька |
muir | давньоірландська |
море | давньоруська |
*ḿori «море, болото» | індоєвропейська |
mare «тс.» | латинська |
mare «затока» | латиська |
mãrios «море, затока» (mãrė) | литовська |
море | македонська |
Meer | нововерхньонімецька |
Moor «болото» | нововерхньонімецька |
morze | польська |
morje «водний простір; море» | праслов’янська |
мо́ре «море; [озеро]» | російська |
мȍре | сербохорватська |
more | словацька |
mórjé | словенська |
море | старослов’янська |
мȏре | українська |
moře | чеська |
море́ | ? |
мор «пошесть»
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мор (заст.) | білоруська |
мор | болгарська |
мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
mór «мор» | верхньолужицька |
măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
*mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
мор | македонська |
морujа «тс.» | македонська |
mór «мор» | нижньолужицька |
mor | польська |
morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
мор | російська |
мȏр «смерть» | сербохорватська |
mor | словацька |
pomór «убивство; умирання» | словенська |
моръ «чума» | старослов’янська |
мòриja «мор; чума» | українська |
mor | чеська |
*mer-ti «мерти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України