ПОМИНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
помина́ти «шанобливо називати; справляти поминки; (заст.) пригадувати»
псл. pomьněti «пам’ятати», pominati «згадувати», похідне від mьněti, mьniti «думати»;
р. по́мнить, помина́ть, бр. по́мніць, паміна́ць, др. помьнити «думати, пам’ятати», поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати», п. pomnieć «пам’ятати», wspominać «згадувати», ч. pomněti (pomniti), vzpomínati, вл. pomnić, pominać, нл. pomnieś, pominaś, болг. по́мня, помена́вам, м. помни, (с)поменува, схв. по́мнити (заст.) «пам’ятати; уважно слухати», по̀меновати «згадувати», слн. pómniti, spomínjati se, стсл. помьнѣти, поминати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випомина́ти
«нагадувати; дорікати»
вспом'янути
(заст.)
вспо́мин
(заст.)
вспомина́ти
вспо́минка
допімну́тися
допомина́тися
«домагатися»
запімну́ти
«забути»
запо́внить
заповня́ть
«тс.»
запо́мнить
запомня́ть
напо́мин
«нагадування»
напомина́ти
«нагадувати»
невпомку
«невпам’ятку»
по́внити
«пам’ятати»
пом'я́ни́к
«поминальник, список імен померлих»
пом'янник
«тс.»
пом'яну́ти
поменни́к
«пам’ятник»
по́мин
«поминки»
(заст.)
помина́льний
помина́льник
«книжечка із списком імен для поминання; учасник поминок»
помина́льниця
«поминальна книжка»
по́мини
по́минки
поми́нник
«поминальник»
по́минок
«згадка»
по́мка
«пам’ять»
по́мки
«пам’ятно»
спімну́ти
«згадати»
спом'яну́ти
спо́ми́н
споми́на
«спомин»
спомина́ти
спо́минка
«спогад»
спо́минок
спо́мка
«тс.»
упімну́ти
упомина́ти
«нагадувати, застерігати; умовляти»
упоми́нок
«нагадування»
упо́мки
«впам’ятку»
упо́мку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́мніць | білоруська |
| паміна́ць | білоруська |
| по́мня | болгарська |
| помена́вам | болгарська |
| pomnić | верхньолужицька |
| pominać | верхньолужицька |
| помьнити «думати, пам’ятати» | давньоруська |
| поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати» | давньоруська |
| помни (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| pomnieś | нижньолужицька |
| pominaś | нижньолужицька |
| pomnieć «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| wspominać «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| pomьněti «пам’ятати» | праслов’янська |
| pominati «згадувати» | праслов’янська |
| mьniti «думати» | праслов’янська |
| по́мнить | російська |
| помина́ть | російська |
| по́мнити «пам’ятати; уважно слухати» (заст.) | сербохорватська |
| по̀меновати «згадувати» | сербохорватська |
| pómniti | словенська |
| spomínjati se | словенська |
| помьнѣти | старослов’янська |
| поминати | старослов’янська |
| pomněti (pomniti), vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України