ПОМЕШКАННЯХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ме́шкати «жити, проживати»
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язувалося з псл. měšati «мішати» (Фасмер–Трубачев II 615; Горяев 223);
виводиться також від mešьka «ведмедиця» у значенні «ходити незґрабно, по-ведмежому» (Преобр. І 582; Brückner 335; Holub–Kop. 221; Fraenkel IF 41, 403);
припускається первісне *mьžьkati від гіпотетичного *mьgь «мить» (Machek ESJČ 361);
значення «проживати» в українській і білоруській мовах з’явилося, очевидно, під впливом польської;
р. ме́шкать «гаятися», бр. [мѣшка́ць] «проживати», ст. мешкати «жити, знаходитися» (кін. XV ст.), п. mieszkać «перебувати, жити; (заст.) гаятися», ч. meškat «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися», слц. meškat’ «запізнюватися, відставати; гаятися», слн. [mečkati] «зволікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заме́шкалий
«який проживає»
заме́шкати
«поселитися; [зайняти під житло]»
ме́шка́льний
«житловий»
мешкан(ь)е
«місце для проживання (1454); зволікання, гаяння»
(1448)
ме́шка́нець
ме́шканє
«мешкання; подружнє співжиття»
ме́шка́ння
мешкати
«проживати, мешкати»
(1454)
мешкаючим
(дав. в. мн., 1388)
мішка́нець
мішка́нє
«подружнє співжиття»
мішка́нье
мі́шкати
«гаятися; жити, проживати деякий час»
поме́шкання
проме́шканє
«проживання»
промішка́нє
«сумісне життя»
шканець
«мешканець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мѣшка́ць «проживати» | білоруська |
| mieszkać «перебувати, жити; (заст.) гаятися» | польська |
| měšati «мішати» | праслов’янська |
| ме́шкать «гаятися» | російська |
| mečkati «зволікати» | словенська |
| meškat «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися»«запізнюватися, відставати; гаятися» | чеська |
| cлц. meškat' «зволікати; гаятися; перебувати, знаходитися»«запізнюватися, відставати; гаятися» | чеська |
| mešьka «ведмедиця» | ? |
| значенні «ходити незґрабно, по-ведмежому» | ? |
| *mьgь «мить» | ? |
| значення «проживати» | ? |
| мешкати «жити, знаходитися» (кін. XV ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України