ПОЛЯРНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

по́люс

запозичення з латинської мови;
лат. polus «полюс, небосхил, полярна зірка» зводиться до гр. πόλος «вісь, кінець осі; полюс; оберт», спорідненого з дінд. cárati «блукає, рухається», дісл. hvel «колесо», псл. kolo «колесо»;
р. бр. болг. по́люс «полюс», п. polarny «полярний», ч. слц. слн. pól «полюс», м. пол, рідк. полус, схв. по̑л «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поляриза́тор «оптичний прилад для поляризації світла»
поляриза́ція
поляризува́ти «викликати поляризацію»
поля́рний
поля́рник
припо́люсний
приполя́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́люс «полюс» білоруська
по́люс «полюс» болгарська
πόλος «вісь, кінець осі; полюс; оберт» грецька
cárati «блукає, рухається» давньоіндійська
hvel «колесо» давньоісландська
polus «полюс, небосхил, полярна зірка» латинська
пол македонська
polarny «полярний» польська
kolo «колесо» праслов’янська
по́люс «полюс» російська
по̑л «тс.» сербохорватська
pól «полюс» словацька
pól «полюс» словенська
pól «полюс» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України