ПОЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
піль (вигук, що вживається як наказ собаці кидатись на дичину)
фр. pille «бери, хапай, крадь» є наказовою формою дієслова piller «грабувати, розкрадати; обкрадати», яке, можливо, через іт. pigliare «брати, хапати, захопити, оволодіти» зводиться до нар.-лат. *pīliare, лат. pīlāre «красти, викрадати, привласнювати чуже», етимологічно пов’язаного, мабуть, з pīleus (pilleus, pilleum) «повстяна куляста шапка», пізньолат. pilleus «кусок, шмаття, клапоть», pilus «волос; волосяний покрив», спорідненими з гр. πĩλος (*πιλσος) «повсть, фетр», πῑλέω «валяю повсть; пресую, стискую, ущільнюю», псл. *pьl̥stь «повсть», укр. повсть;
запозичено, очевидно, через російське посередництво з французької мови;
р. пиль, бр. піль «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піль «тс.» | білоруська |
| πĩλος «повсть, фетр» (*πιλσος) | грецька |
| πῑλέω «валяю повсть; пресую, стискую, ущільнюю» | грецька |
| pigliare «брати, хапати, захопити, оволодіти» | італійська |
| pīlāre «красти, викрадати, привласнювати чуже» | латинська |
| pilleum «повстяна куляста шапка» | латинська |
| pīleus | латинська |
| pilleus | латинська |
| *pīliare | народнолатинська |
| pilleus «кусок, шмаття, клапоть» | пізньолатинська |
| pilus «волос; волосяний покрив» | пізньолатинська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥stь «повсть» | праслов’янська |
| пиль | російська |
| повсть | українська |
| pille «бери, хапай, крадь» | французька |
| piller «грабувати, розкрадати; обкрадати» | французька |
по́ле
менш імовірний зв’язок з стсл. полѣти «палати, горіти», пламѧ «полум’я» (Terras ZfSlPh 19, 120–121) або з слн. рéljati «гнати, вести» (Baudouin ZfSlPh 19, 120–121);
можливе також зіставлення з алб. shpall «відкриваю» (Jokl Studien 83–84) і вірм. hoł «земля, порох, ґрунт» (Meillet MSL 8, 154; Matzenauer LF 13, 177; Mіkkola Ursl. Gr. І 49, ІІІ 35), а також виведення з іє. *реl- «сірий», букв. «світлий» (Тrubačev ZfSl 3, 677);
іє. *р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати», похідне від *реl- (*роl-) «широко відкрите рівне місце, простір»;
очевидно, споріднене з лат. раlam «відкрито, явно», шв. fala «рівнина, пустище», нвн. -falen (у назвах West-f., Ost-f.), а також з лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс.; плоский, рівний», прус. plonis «тік, токовище», лат. plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня», гр. πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)», хет. раlḫi «широкий» і більш віддаленими двн. feld «поле», дісл. fold «земля, земна куля; суша, ґрунт», дангл. folde, днн. folda «тс.»;
псл. polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля», похідне від роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий»;
р. бр. по́ле «поле», др. поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви», п. роle «поле, простір; зона, смуга, район», ч. слц. роle «тс.», вл. нл. роlo «поле, рівнина», полаб. рüli (рülš), болг. поле́, м. поле «тс.; долина», схв. пȍље «поле», слн. рólje «тс., рівнина», стсл. полѥ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́льний
«який знаходиться за полями»
передпі́лля
«смуга загороджень попереду головної лінії оборони при відсутності безпосереднього контакту з противником»
полі́вка
«невеликий польовий та лісовий гризун, подібний до миші; польова газета; [рівнина, поле, відкрите поле]»
полони́на́
«безліса ділянка в Карпатах, яка використовується для пасовиська та сінокосу; [гірська рівнина, пасовисько на верховині]»
полони́нка
«гуцульська обрядова пісня (виконується під час вигону худоби на полонини)»
полони́стий
«пологий, похилий, спадистий»
полоня́ни́к
«ведмідь, що живе на полонині»
польова́нець
«мисливець»
польо́ванє
«полювання»
польова́ть
«злучатися, паруватися»
(про корову)
польови́к
«жи-тель полів, рівнин; польовий біс»
польови́на
«поляна, невелике за розміром поле»
польо́вка
«газета або бойовий листок, що випускається на полі Л; (зоол.) польова миша, нориця, Hypudaeus arvalis Нед»
по́льский
«польовий»
полюва́ти
«шукати диких тварин з метою убити чи піймати їх; [мати бажання паруватися (про корову)]»
полюва́ч
«мисливець»
полю́х
«житель родючих, врожайних рівнин (навколо Коломиї); землероб із Поділля»
поля́вина
«поляна, рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу»
поля́на
«тс.; [відкрите поле; цілина Чаб; корова, народжена на вигоні Нед]»
поля́нець
поля́ни
«східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї»
поляни́н
поляни́ця
«тс.»
пулюва́ть
«злучатися»
(про свиней)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shpall «відкриваю» | албанська |
| по́ле «поле» | білоруська |
| поле́ | болгарська |
| роlo «поле, рівнина» | верхньолужицька |
| hoł «земля, порох, ґрунт» | вірменська |
| πέλανος «жертовний пиріг (з борошна)» | грецька |
| folde | давньоанглійська |
| feld «поле» | давньоверхньонімецька |
| fold «земля, земна куля; суша, ґрунт» | давньоісландська |
| folda «тс.» | давньонижньонімецька |
| поле «відкрите місце, поляна, луки, поле; степ; жителі степів; нива, рілля; місце битви» | давньоруська |
| *реl- «сірий» | індоєвропейська |
| *р(е)lā- «плоский, рівний, прямий; широкий, простягнутий; площина, низина; рівнина, поле; розстилати» | індоєвропейська |
| *реl- «широко відкрите рівне місце, простір» (*роl-) | індоєвропейська |
| раlam «відкрито, явно» | латинська |
| plānus «плоский, рівний, прямий; площина, низина, низьке місце; рівна, горизонтальна поверхня» | латинська |
| plâns «тс.; плоский, рівний» | латиська |
| plónas «тонкий» | литовська |
| поле «тс.; долина» | македонська |
| роlo «поле, рівнина» | нижньолужицька |
| рüli (рülš) | полабська |
| роle «поле, простір; зона, смуга, район» | польська |
| polje «відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля» | праслов’янська |
| роlъ «широкий, плоский, порожній, неродючий» | праслов’янська |
| plonis «тік, токовище» | прусська |
| по́ле «поле» | російська |
| пȍље «поле» | сербохорватська |
| роle «тс.» | словацька |
| рéljati «гнати, вести» | словенська |
| рólje «тс., рівнина» | словенська |
| полѣти «палати, горіти» | старослов’янська |
| пламѧ «полум’я» | старослов’янська |
| полѥ «тс.» | старослов’янська |
| раlḫi «широкий» | хетська |
| роle «тс.» | чеська |
| fala «рівнина, пустище» | шведська |
бі́ля́
заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника бли́зько;
кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого Ѣ, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я);
пор. відкіля (‹отъколѣ), після (‹послѣ) і ін;
спроба виведення від *оbъ-dьlě (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в бі́ля;
результат видозміни давньоруського складного прийменника подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*dьlja) «довжина», через незасвідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л;
р. по́дле, бр. заст. подлѣ, др. подълѣ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́ля
бля
для
ля
пиля
пілі
пі́ля
побіля́
полі
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| подлѣ | білоруська |
| podla «тс.» | верхньолужицька |
| подълѣ | давньоруська |
| podla «тс.» | нижньолужицька |
| podle | польська |
| по́дле | російська |
| podle | чеська |
| бли́зько | ? |
| відкіля (‹отъколѣ) | ? |
| після (‹послѣ) | ? |
| бі́ля | ? |
| подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле) | ? |
| по і іменника *дьля «довжина» (*dьlja) | ? |
| підля | ? |
| підлі | ? |
| подлѣ | ? |
| pole | ? |
| podli | ? |
заполи́шник «великий білий гарбуз, Cucurbita maxima Duch.» (бот.)
пор. нвн. Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз»);
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з по́ле і означає «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Feldkürbis «тс.» (букв. «польовий гарбуз») | нововерхньонімецька |
| по́ле «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям) | ? |
фельд'є́гер «військовий або урядовий кур’єр»
запозичення з німецької мови;
н. Féldjäger утворене зі слова Feld (свн. vёlt(а), двн. fёld «поле»), спорідненого з англ. field «тс.», дісл. fold «земля», лит. plótas «площа», псл. рolje, укр. по́ле, і Jäger «мисливець, стрілець»;
р. фельдъе́герь, бр. фельд’е́гер, п. feldjeger, болг. фелде́гер;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| field «тс.» | англійська |
| фельд'е́гер | білоруська |
| фелде́гер | болгарська |
| fёld «поле» | давньоверхньонімецька |
| fold «земля» | давньоісландська |
| plótas «площа» | литовська |
| Féldjäger (свн. vёlt(а) | німецька |
| Jäger «мисливець, стрілець» | німецька |
| Feld | німецька |
| feldjeger | польська |
| рolje | праслов’янська |
| фельдъе́герь | російська |
| по́ле | українська |
лови́ти
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лов
відло́в
лі́вка
«ловля»
лі́вний
«який уміє добре ловити»
лов
лова́к
«ловець»
лове́цтво
лове́ць
«мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький
«мисливський»
ло́ви
«полювання; ловіння»
лови́льний
«призначений для ловлення»
лови́тва
«лови»
(заст.)
лови́тися
«потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка
(назва дитячої гри)
лови́ще
«місце для полювання»
ловійво
«ловля»
ловіння
ло́вка
«здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний
«який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво
«мисливство; полювання»
ловни́чий
«мисливський»
лову́чий
«який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний
«який погано ловить»
нело́ви
«час заборони полювання»
обло́в
«здобич, жертва»
перело́в
по́лів
«полювання»
по́лов
«здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́ць | білоруська |
| ловя́ | болгарська |
| łojić | верхньолужицька |
| laun «нагорода, плата» | готська |
| παλεύω «ваблю птахів у сітку» | грецька |
| λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) | грецька |
| lōn | давньоверхньонімецька |
| lōg | давньоірландська |
| lūag | давньоірландська |
| lūach «тс.» | давньоірландська |
| laun «нагорода, плата» | давньоісландська |
| ловити | давньоруська |
| λᾱίᾱ | дорійський |
| lucrum | латинська |
| lavùs «навчений, вправний, спритний» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| лови | македонська |
| łojś | нижньолужицька |
| Lohn | нововерхньонімецька |
| łowić | польська |
| *polovati «полювати» | праслов’янська |
| Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» | праслов’янська |
| *lěviti «ослабляти» | праслов’янська |
| loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» | праслов’янська |
| lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» | праслов’янська |
| лови́ть | російська |
| лòвити | сербохорватська |
| lovit' | словацька |
| lovíti | словенська |
| ловити | старослов’янська |
| ліви́ти «тс.» | українська |
| loviti | чеська |
| *lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» | ? |
лях «поляк; [пан Пі; міщанин О]» (іст.)
;
псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;
первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;
пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;
була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);
давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;
;
;
;
;
;
;
;
;
р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ляхва́
«ляхи»
(іст., зб.)
ля́хівка
«полька; вид вишитої прошви на сорочках»
(іст.)
ляхі́вський
ляхова
(зб.)
ляхови́тий
ляхота
«лях»
ляхо́тник
ля́хський
ляху́та
«тс.»«дитина поляків»
ляше́нько
ля́ший
«тс.»
Ляшина́
«Польща»
ляши́ско
«поляк»
ля́шити
«полонізувати»
ляши́ха
«полька»
ля́шка
«тс.»
ляшковатий
«ополячений»
ляшня́
(зб.)
ляшо́к
«поляк; молодий поляк»
(іст. знев.)
ляшо́та
(зб.)
ляшський
«ляський), [ляхува́ти] «жити як поляки»
ля́шу́га
«лях»«польський»
недоля́шка
«ополячена»
недо́ля́шок
«ополячений українець»
переля́шок
«полонізований русин»
Підлясся
Підля́хіє
«частина Галичини»
Підля́шшя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лях | білоруська |
| лях (заст.) | болгарська |
| лях | давньоруська |
| ляси | давньоруська |
| ля́хы | давньоруська |
| lénkas «поляк» | литовська |
| Lach | польська |
| *lęхъ «необроблена земля» | праслов’янська |
| *lędxъ | праслов’янська |
| lęd-janinъ | праслов’янська |
| lęd-ěninъ | праслов’янська |
| *lędo | праслов’янська |
| *lехъ «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ» | праслов’янська |
| lech | праслов’янська |
| *Роljaninъ | праслов’янська |
| *rolech | праслов’янська |
| лях | російська |
| лехъ | сербо-церковнослов’янська |
| лѣхъ «тс.» | сербо-церковнослов’янська |
| lȅh «поляк» | сербохорватська |
| поля́к | українська |
| по́ле | українська |
| lech «предок» (ст.) | чеська |
пі́вці «поля, розмежовані кущами та ін.»
очевидно, пов’язане з по́ле (*пільце́ → *пі́лці) з переходом л › ў, характерним для багатьох українських говорів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ле (*пільце́ → *пі́лці) | українська |
плагіа́т «привласнення авторства; використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора»
нім. Plagiát «плагіат», фр. plagiat «тс.» походять від нар.-лат. plagiātus «викрадення», пов’язаного з plagiāre «викрадати», похідним від лат. plagium «викрадення, крадіжка», що виводиться з гр. πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку», πλάγιον ἄγειν «виводити силою», похідного від πλάγος«сторона, бік», генетично пов’язаного зπέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір», лат. plaga «сітка для полювання», а також plānus «плоский, рівний», лит. plónas «тонкий», лтс. plâns «тс., плоский», хет. palḫi «широкий», псл. polje «поле», укр. по́ле;
запозичення з німецької або французької мови;
р. болг. плагиа́т, бр. плагія́т, п. вл. plagiat, ч. слц. слн. plagiát, м. плагиjа́т, схв. плагѝjāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плагіа́тор
плагіа́торство
плагіюва́ти
«учиняти плагіат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плагія́т | білоруська |
| плагиа́т | болгарська |
| plagiat | верхньолужицька |
| πλάγιος «косий, похилий; розміщений збоку» | грецька |
| πλάγος «сторона, бік» | грецька |
| πέλαγος «море; (переважно) відкритий морський простір» | грецька |
| plagium «викрадення, крадіжка» | латинська |
| plaga «сітка для полювання» | латинська |
| plānus «плоский, рівний» | латинська |
| plâns «тс., плоский» | латиська |
| plónas «тонкий» | литовська |
| плагиjа́т | македонська |
| plagiātus «викрадення» | народнолатинська |
| plagiāre «викрадати» | народнолатинська |
| Plagiát «плагіат» | німецька |
| plagiat | польська |
| polje «поле» | праслов’янська |
| плагиа́т | російська |
| плагѝjāт | сербохорватська |
| plagiát | словацька |
| plagiát | словенська |
| по́ле | українська |
| plagiat «тс.» | французька |
| palḫi «широкий» | хетська |
| plagiát | чеська |
пляж
фр. plage «пляж, узбережжя, узмор’я» походить від іт. piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил», яке через нар.-лат. plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» зводиться до лат. plaga «простір; країна, сторона; зона», спорідненого з гр. πλάγος «сторона, бік», πέλαγος «море, відкритий морський простір», можливо, генетично пов’язаними з псл. polje, укр. по́ле;
запозичення з французької мови;
р. бр. пляж, п. plaża, ч. слц. pláž, болг. плаж, м. плажа, схв. пла́жа, слн. pláža;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пля́житися
пля́жник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пляж | білоруська |
| плаж | болгарська |
| πλάγος «сторона, бік» | грецька |
| πέλαγος «море, відкритий морський простір» | грецька |
| piaggia «пляж, узбережжя; косогір, схил» | італійська |
| plaga «простір; країна, сторона; зона» | латинська |
| плажа | македонська |
| plagia «сторона, бік; морський берег, узбережжя» | народнолатинська |
| plaża | польська |
| polje | праслов’янська |
| пляж | російська |
| пла́жа | сербохорватська |
| pláž | словацька |
| pláža | словенська |
| по́ле | українська |
| plage «пляж, узбережжя, узмор’я» | французька |
| pláž | чеська |
полевиця «мітлиця біла, Agrostis alba L.» (бот.)
похідне утворення від по́ле;
можливо, калька наукової назви лат. agrostis, що зводиться до гр. ἄγρωστις «кормова трава», пов’язаного з ἀγρός «поле, нива»;
назва зумовлена тим, що мітлиця переважно зустрічається у степовій місцевості (Словн. бот. 350);
пов’язується також (ВеНЗн 37) з полові́ти, оскільки мітлиця рано половіє і стає непридатною на пашу;
р. полеви́ца «мітлиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полову́ха
полову́шка
«тс. Mak; метлюг звичайний, Apera spica venti (L.) P. B. Нед»
полуву́ха
«метлюг звичайний»
польови́ця
«мітлиця, Agrostis L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἄγρωστις «кормова трава» | грецька |
| ἀγρός «поле, нива» | грецька |
| agrostis | латинська |
| по́ле | російська |
| полеви́ца «мітлиця» | російська |
| полові́ти | українська |
поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
очевидно, похідне утворення від по́ле;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») | латинська |
| польова́ | українська |
| по́ле | українська |
поло́нка «кузька-хрестоносець, Anisoplia agriсola Fabr. (Poda)» (ент.)
пор. інші назви цієї комахи: нім. Feldlaubkäfer, букв. «польовий червневий хрущ», лат. agricola, букв. «землероб»;
назва може бути зумовлена тим, що цей хрущ поширений у лісостеповій і степовій зонах (Горностаев 123; Плавильщиков 295, 302; Urania Tierr. Insekten 259);
можливо, пов’язане з по́ле або полони́на;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| agricola | латинська |
| Feldlaubkäfer | німецька |
| по́ле | українська |
| полони́на | українська |
устелипо́ле «Ceratocarpus L.; устелиполе піщане, Ceratocarpus arenarius L.» (бот.)
складне слово, утворене за аналогією до ботанічної назви перекотипо́ле;
складається з наказової форми дієслова устели́ти та іменника по́ле;
назва мотивується невибагливістю рослини, у зв’язку з чим її використовують для зарощування піщаних схилів, териконів, відвалів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постели поле
постели-поле
«тс.»
устели поле
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перекотипо́ле | українська |
| устели́ти | українська |
| по́ле | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України