ПОЛУЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
полі́й «вода, що виступила поверх льоду»
псл. роlоjь «заплава; повінь, весняна вода», пов’язане чергуванням голосних з роliti (‹ *ро-leitei) «полити», утвореним з префікса ро- «по-» і кореня *lei-/loi- «лити» (пор. лій – ло́ю);
р. [поло́й] «заплава; берег, луки; повінь; неглибокі западини й глибокі улоговини, де збирається весняна вода», схв. по̀ло̄j «заплава; мілководдя, мілина, перекат»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поли́й
поло́й
«тс. Л; вода під снігом ЛексПол; потік, течія води Ва; низинна місцевість, дно висохлого озера Ва; заплава, мілководдя ЛексПол»
полу́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роlоjь «заплава; повінь, весняна вода» | праслов’янська |
| роliti «полити» | праслов’янська |
| поло́й «заплава; берег, луки; повінь; неглибокі западини й глибокі улоговини, де збирається весняна вода» | російська |
| по̀ло̄j «заплава; мілководдя, мілина, перекат» | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України