ПОЛУСК — ЕТИМОЛОГІЯ

лусь (вигук для передачі тріску, хлопання, удару)

споріднене з лтс. láušķēt «стукати», laušķinât «тріскати, тріщати, лопатися з тріском, гуркотіти, стукотіти», laũkšķêt, laũkšêt «тріскати, тріщати», лит. lùskoti «бігти»;
нерідко розглядається як тотожне з луска́1, лу́скати1 «чистити, лузати, лущити», при цьому первісним значенням вважається «тріскатися, розриватися» (Преобр. І 475–476; Bern. I 747; Holub–Kop. 211);
вважається також власне слов’янським утворенням, яке не має відповідників в індоєвропейських мовах і є формою інтенсива на -sk- від lupati ( ‹ *lup-skati) звуконаслідувального походження (Machek ESJČ 344– 345);
р. [лусь, луск] (виг.), [лу́скать] «тріщати; ударяти, бити; базікати; гавкати», бр. лусь (виг.), лу́скаць «тріщати; тріскати; [хрустіти; лопатися з тріском]», п. [łusk] (виг.), [łuskać] «потріскувати (про стіни, пальці); багато пити (алкоголю); (ст.) тріщати, хрустіти», ч. [lusk] (виг.), luskati «хлопати; тріскати», louskati «спричиняти тріск, тріщати», ст. luskati, lúskati «тріскати, тріщати», слц. lusk (виг.), lúskat’ «ударяти пальцями; тріскати», вл. łusk (виг.), łuskat’ «тріскати, тріщати, лопатися з тріском; глухо дзвеніти, звучати», болг. [лу́снеш] «тріснеш, лопнеш», лю́скам «бити, ударяти; (бренькати; колихати; багато пити]», схв. ст. ljȕskati «бити по м’ячу; [балакати, базікати]», слн. lúskati «ударяти, бити; тріскати, хлопати; [пити]», цсл. лɤснѫти «луснути»;– псл. lusъ, lusкъ (вигуки), luskati «спричиняти шум, тріск, гуркіт, стук; тріскати, тріщати; ударяти з шумом, стукати, хлопати», паралельне до loskati, *lesčěti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лус «трісь»
луск «тріск»
лу́скавка «коса неоднакової товщини, яка через це легко ламається; кінець батога, прироблений для хлопання»
лу́сканє «гуркіт, стук»
лу́скати «розриватися, лопатися, видаючи різкі звуки; репатися, вкриватися тріщинами; боліти; утворювати різкі звуки, схожі на розриви або тріск; ударяти; хлопати»
лу́скатися
лу́скіт «тріск»
лускітня́
лускоті́ти
лускотня́ «тс.»
лу́снути «тріснути; потерпіти невдачу; (фам.) сильно вдарити»
лу́снутися «сильно вдаритися» (розм.)
лусону́ти «вдарити»
лусча́ти «тріщати»
луща́ти «тс.»
по́луск «стукіт, удари»
улу́щити «ударити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лусь (виг.) білоруська
лу́скаць «тріщати; тріскати; [хрустіти; лопатися з тріском]» білоруська
лу́снеш «тріснеш, лопнеш» болгарська
лю́скам «бити, ударяти; (бренькати; колихати; багато пити]»«бити по м’ячу; [балакати, базікати]»«ударяти, бити; тріскати, хлопати; [пити]»«луснути»«спричиняти шум, тріск, гуркіт, стук; тріскати, тріщати; ударяти з шумом, стукати, хлопати» (вигуки), luskati болгарська
łusk «тріскати, тріщати, лопатися з тріском; глухо дзвеніти, звучати» (виг.), łuskat’ верхньолужицька
łuskat' верхньолужицька
láušķēt «стукати» латиська
laušķinât «тріскати, тріщати, лопатися з тріском, гуркотіти, стукотіти» латиська
laũkšķêt латиська
laũkšêt «тріскати, тріщати» латиська
lùskoti «бігти» литовська
łusk (виг.) польська
łuskać «потріскувати (про стіни, пальці); багато пити (алкоголю); (ст.) тріщати, хрустіти» польська
-sk- ( ‹ *lup-skati)(Machek ESJČ 344-- 345) праслов’янська
*lup-skati праслов’янська
*lesčěti праслов’янська
lusкъ праслов’янська
lusъ праслов’янська
lusкъ праслов’янська
luskati праслов’янська
лусь російська
луск (виг.) російська
лу́скать «тріщати; ударяти, бити; базікати; гавкати» російська
ljȕskati (ст.) сербохорватська
lusk «ударяти пальцями; тріскати» (виг.), lúskat’ словацька
lúskat' словацька
lúskati словенська
луска́ українська
лу́скати «чистити, лузати, лущити» українська
лɤснѫти церковнослов’янська
lusk «хлопати; тріскати»«спричиняти тріск, тріщати» (виг.), luskati , louskati чеська
luskati «тріскати, тріщати» (ст.) чеська
lúskati «тріскати, тріщати» (ст.) чеська
louskati чеська
luskati чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України