ПОЛУДНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з угорської мови, зближене в другій своїй частині з іменником ра́нок;

уг. заст. lórant «полудень» виводиться від слц. olovrant, olevrant «тс.», що є наслідком фонетичної видозміни нім. Hálberábend «тс.», утвореного з основ прикметника halb «половинний; пів-» та іменника Abend «вечір» (пор. аналогічні укр. по́лудень, р. по́лдник);

схв. [lȏvra] «вечеря косарів; полудень», ло́врати «полуднувати на косовиці»;

очевидно, похідне утворення від по́лудень «середина дня»;

пор. [де́нниці] «вид дитячої хвороби», [полу́ночниця, полу́ношниця] «тс.»;

назва хвороби могла виникнути від поширених у деяких східних і особливо західних слов’ян назв стародавньої міфічної фігури, що з’являється у полудень;

р. [полу́дница] «злий дух, яким страхають дітей, щоб вони не розоряли городів», п. południca «дух у вигляді жінки в білому вбранні», [południówka, przypołudnica] «тс.», ч. polednice «міфічна діва, що з’являється у полудень», [poludnice] «тс.», вл. přіpoł(d)nica «відьма полуднева», нл. pśezpołnica «польовий дух у вигляді жінки в білому вбранні, що з’являється о 12–13 годині дня», ст. [pśezpołdnica] «тс.»;