ПОЛУДНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
пі́вдень (сторона світу)
очевидно, псл. polъdьnь;
результат перенесення назви половини дня, утвореної з іменників polъ (‹ *polŭ) «половина» і dьnь «день», на назву сторони світу, оскільки саме опівдні сонце знаходиться на півдні;
пор. лит. piẽtūs «обід, полудень; південь», лат. merīdiēs «середина дня; південь», гр. μεσ-ημβριον «тс.»;
можливо, що лат. merīdiēs справило вплив на розвиток значення слов’янських форм;
р. заст. поет. по́лдень «південь», бр. по́ўдзень, п. południe «тс.», ч. poledník «меридіан», слц. poludnie (заст.) «південь», poludník «меридіан», вл. нл. poł(d)njo «полудень; південь», болг. [пла́дне], схв. заст. по́дне «тс.», слн. poldnévnik «меридіан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
півде́нець
«житель півдня»
півде́нний
півде́нник
«меридіан»
(заст.)
півде́нниця
«південний схил гори»
полдне́
«південь»
(заст.)
полу́де́нний
«південний»
полу́дне
полудне́вець
«південець»
полудне́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ўдзень | білоруська |
| пла́дне | болгарська |
| poł(d)njo «полудень; південь» | верхньолужицька |
| μεσ-ημβριον «тс.» | грецька |
| merīdiēs «середина дня; південь» | латинська |
| merīdiēs | латинська |
| piẽtūs «обід, полудень; південь» | литовська |
| poł(d)njo «полудень; південь» | нижньолужицька |
| południe «тс.» | польська |
| polъdьnь | праслов’янська |
| polъ «половина» | праслов’янська |
| dьnь «день» | праслов’янська |
| *polŭ | праслов’янська |
| по́лдень «південь» (заст. поет.) | російська |
| по́дне «тс.» (заст.) | сербохорватська |
| poludnie «південь»«меридіан» (заст.) | словацька |
| poludník «південь»«меридіан» (заст.) | словацька |
| poldnévnik «меридіан» | словенська |
| poledník «меридіан» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України