ПОЛОСКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
полоска́ти
псл. [*pоlskаti] «тс.; плескати», *pоlkаti «тс.», споріднене з plаkаti «плакати»;
первісне значення «бити (білизну об камінь)» (пор. пла́кати первісно «бити себе в груди»);
зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74–75) з псл. plеskаti «плескати»;
малопереконливим є зіставлення (Skok II 594–595; Куркина Этимология 1981, 12–14) із схв. ѝспо̑ «ківш», м. испол «тс.», укр. поло́вник;
необґрунтоване зближення з пли́сти́ (Горяев 271; Преобр. ІІ 96; Младенов 426);
р. полоска́ть «полоскати», бр. паласка́ць, др. полоскати «тс.», п. [płoskuny] «негода, сльота», płukać (‹płókać) «полоскати», ч. [pláskati] «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати», [plаskati] «тс.», plákat «полоскати», слц. pl’аsknút’ «плеснути; упасти (в болото, калюжу)», pl’аsnút’ «тс.», plákаt’ «полоскати», вл. płоkać, «прати (білизну)», нл. pаłkaś «тс.», болг. пла́кна «полощу», схв. пла́кати «полоскати», слн. plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати», стсл. плакати, цсл. пласкати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виполі́скувати
ви́полоч
«неглибокий водомий»
пі́дполоч
«підмитий водою берег»
поло́ка́ти
«полоскати»
полоска́льний
полоска́льниця
«чашка для обполіскування посуду; робітниця, що миє посуд»
полоска́ння
«рідина для промивання рота, зубів і горла»
поло́чка
«промивання, купання (коней)»
прополіка́ти
«прополоскати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паласка́ць | білоруська |
| пла́кна «полощу» | болгарська |
| płоkać «прати (білизну)» | верхньолужицька |
| полоскати «тс.» | давньоруська |
| испол «тс.» | македонська |
| pаłkaś «тс.» | нижньолужицька |
| płoskuny «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) | польська |
| płukać «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) | польська |
| *pоlskаti «тс.; плескати» | праслов’янська |
| *pоlkаti «тс.» | праслов’янська |
| plаkаti «плакати» | праслов’янська |
| plеskаti «плескати» | праслов’янська |
| полоска́ть «полоскати» | російська |
| ѝспо̑ «ківш» | сербохорватська |
| пла́кати «полоскати» | сербохорватська |
| pl'аsknút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| pl'аsnút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| plákаt' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати» | словенська |
| плакати | старослов’янська |
| поло́вник | українська |
| пли́сти́ | українська |
| пласкати «тс.» | церковнослов’янська |
| pláskati «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати» | чеська |
| plаskati «тс.»«полоскати» | чеська |
| plákat «тс.»«полоскати» | чеська |
полоску́н «звичайний єнот, Procyon lotor» (у сполученні п. шоп (зоол.)
похідне утворення від полоска́ти;
пор. наукову назву виду lotor, пов’язану з лат. lōtūra «миття, обмивання»;
назви зумовлені тим, що єнот полоще свій корм у воді (БСЭ 33, 626);
р. полоску́н «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lōtūra «миття, обмивання» | латинська |
| полоску́н «тс.» | російська |
| полоска́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України