ПОЛОЗЮКА — ЕТИМОЛОГІЯ
по́лоз «одна з двох нижніх частин саней, що поверхнею повзає по снігу; повзкий брус, який використовується для переміщення предметів великої ваги; велика змія родини удавів»
псл. *pоlzъ «полоз (санний); підошва плуга», пов’язане чергуванням голосних з *pъl̥zti, *pelzti «повзти»;
можливо, споріднене з дангл. fealg «обід, борона», двн. fёlga «обід; каток для розпушування землі, борона», свн. valgen «орати, борознити», velgen «тс.»;
р. по́лоз «полоз», бр. по́лаз «тс.», п. płoz, płoza, [płóz, płuz] «тс.», ч. plaz «лісоспуск, скат; металева площина, по якій щось перекочують; частина плуга», слц. plaz «частина плуга (підошва)», болг. плаз «дерев’яні полози, що повзають по снігу; підошва плуга; дошка на дні човна», м. плаз «санний полоз, частина плуга», схв. пла̑з «підошва плуга», слн. pláz «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поло́ззя
«довгі вантажні сани»
полозо́к
«полоз саней; рухома, ковзна частина деяких машин; [п’ятка плуга Гриц]»
полозю́к
«велика змія»
по́лос
«полоз, санні полоззя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́лаз «тс.» | білоруська |
| плаз «дерев’яні полози, що повзають по снігу; підошва плуга; дошка на дні човна» | болгарська |
| fealg «обід, борона» | давньоанглійська |
| fёlga «обід; каток для розпушування землі, борона» | давньоверхньонімецька |
| плаз «санний полоз, частина плуга» | македонська |
| płoz | польська |
| płoza | польська |
| płóz «тс.» | польська |
| płuz «тс.» | польська |
| *pоlzъ «полоз (санний); підошва плуга» | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>l̥zt | праслов’янська |
| *pelzti «повзти» | праслов’янська |
| по́лоз «полоз» | російська |
| пла̑з «підошва плуга» | сербохорватська |
| valgen «орати, борознити» | середньоверхньнімецька |
| plaz «частина плуга (підошва)» | словацька |
| pláz «тс.» | словенська |
| plaz «лісоспуск, скат; металева площина, по якій щось перекочують; частина плуга» | чеська |
| velgen «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України