ПОЛОВЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́ловці «кумани, кипчаки» (одн. по́ловець)(тюркський кочовий народ)
похідне утворення від др. половъ(и) «половий, білуватий, ясно-жовтий, блідий»;
очевидно, калька тюрк. Kuman «половець, куманин; (букв.) блідий, блідо-жовтий, половий» (УРЕ 11, 343; Пономарев–Гордлевский ИАН ОЛЯ 6, 321);
р. по́ловцы, бр. по́лаўцы, др. половьци, ч. ст. Plavci, п. ст. Plauci (з ч.), болг. половци (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
полове́цький
половча́н
половча́ни
(одн. половча́ни́н СУМ, Нед)
поло́вчи́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́лаўцы | білоруська |
| половци (з р.) | болгарська |
| половъ(и) «половий, білуватий, ясно-жовтий, блідий» | давньоруська |
| половьци | давньоруська |
| по́ловцы | російська |
| Kuman «половець, куманин; (букв.) блідий, блідо-жовтий, половий» | тюркські |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України