ПОЛОВНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поло́ва «відходи (насіннєві плівки, лушпиння) від обмолоту й очищення зерна хлібних злаків, льону»
псл. *pelva «полова, солома», пов’язане з *pelvelъ «бур’ян», *pelti «полоти»;
споріднене з прус. pelwo «полова», лит. ст. pẽlūs, лтс. pęlus, pęlаvas, лат. palea, дінд. pаlā́vāḥ (мн.) «тс.»;
р. [поло́ва́] «полова», бр. пало́ва «тс.», др. полова «солома», п. plewa «полова», [plowa], ч. слц. pleva, plevy (мн.), вл. pluwa, pluwy (мн.), нл. plowa, plowy (мн.), полаб. plåvoi (мн.) «тс.», болг. пля́ва «солома», м. плева «полова», схв. пле̏ва, слн. pléva, стсл. плѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пеле́вник
пели́вня
«тс.»
полі́вни́к
«половник (Ме); курінь під льохом Мо»
поло́в'яний
«виготовлений з полови»
полов'я́ник
«місце, куди зсипають полову»
полова́стий
«з половою»
полове́нь
«сарай для полови Чаб; приміщення для зберігання вуликів з бджолами в зимовий час»
поло́ви́ця
«тс.»
поло́вник
«місце, куди зсипають полову; [вид хліва для полови; хлів, де зимою перебувають вівці й телята (у Галичині)]»
поло́вня
«половник»
поло́мни́к
полу́ник
споло́віти
«очистити (збіжжя) промиванням»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пало́ва «тс.» | білоруська |
| пля́ва «солома» | болгарська |
| pluwa (мн.) | верхньолужицька |
| pluwy (мн.) | верхньолужицька |
| pаlā́vāḥ «тс.» (мн.) | давньоіндійська |
| полова «солома» | давньоруська |
| palea | латинська |
| pęlus | латиська |
| pęlаvas | латиська |
| плева «полова» | македонська |
| plowa (мн.) | нижньолужицька |
| plowy (мн.) | нижньолужицька |
| plåvoi «тс.» (мн.) | полабська |
| plewa «полова» | польська |
| *pelva «полова, солома» | праслов’янська |
| *pelvelъ «бур’ян» | праслов’янська |
| *pelti «полоти» | праслов’янська |
| pelwo «полова» | прусська |
| поло́ва́ «полова» | російська |
| пле̏ва | сербохорватська |
| pleva (мн.) | словацька |
| plevy (мн.) | словацька |
| pléva | словенська |
| плѣва «тс.» | старослов’янська |
| plowa | українська |
| pleva (мн.) | чеська |
| plevy (мн.) | чеська |
по́лум'я
псл. *polmen- «полум’я», пов’язане з polěti «палати, горіти» і (з іншим ступенем чергування голосних) paliti «тс.»;
р. [по́ломя] «полум’я», по́лымя, бр. [по́ломе], по́лымя «тс.», др. поломя «вогонь», п. płomień «тс., полум’я», ч. plamen, слц. plameň, вл. płomjo, нл. płomje, болг. пла́мен, м. плам, пламен, схв. пла̏ме̄н, слн. plámen, стсл. пламы «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́ломінь
пломени́стий
пломені́ти
пломінки́й
пло́мінь
(з пол.)
по́лим'я
по́лимня
по́лім'я
по́ловень
по́ловинь
по́ловінь
по́ло́м'я
по́лом'яни́й
«полум’яний»
поло́ме
поломіни́стий
«тс.»
поломіні́ти
«полум’яніти»
поло́мінний
«палаючий, полум’яний»
по́ломінь
(заст.)
по́ломко
«полум’яно»
по́ломня
по́лум'я́ний
полум'яни́стий
полум'яні́ти
полумени́стий
полумені́ти
по́луміння
«тс.; світло від вогнища, пожежі»
по́лумінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ломе | білоруська |
| по́лымя «тс.» | білоруська |
| пла́мен | болгарська |
| płomjo | верхньолужицька |
| поломя «вогонь» | давньоруська |
| плам | македонська |
| пламен | македонська |
| płomje | нижньолужицька |
| płomień «тс., полум’я» | польська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| polěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| paliti «тс.» | праслов’янська |
| по́ломя «полум’я» | російська |
| по́лымя | російська |
| пла̏ме̄н | сербохорватська |
| plameň | словацька |
| plámen | словенська |
| пламы «тс.» | старослов’янська |
| plamen | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України