ПОЛОВНИКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
половник «жабрій звичайний, Galeopsis tetrahit L.» (бот.)
неясне;
поло́ва «відходи (насіннєві плівки, лушпиння) від обмолоту й очищення зерна хлібних злаків, льону»
псл. *pelva «полова, солома», пов’язане з *pelvelъ «бур’ян», *pelti «полоти»;
споріднене з прус. pelwo «полова», лит. ст. pẽlūs, лтс. pęlus, pęlаvas, лат. palea, дінд. pаlā́vāḥ (мн.) «тс.»;
р. [поло́ва́] «полова», бр. пало́ва «тс.», др. полова «солома», п. plewa «полова», [plowa], ч. слц. pleva, plevy (мн.), вл. pluwa, pluwy (мн.), нл. plowa, plowy (мн.), полаб. plåvoi (мн.) «тс.», болг. пля́ва «солома», м. плева «полова», схв. пле̏ва, слн. pléva, стсл. плѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пеле́вник
пели́вня
«тс.»
полі́вни́к
«половник (Ме); курінь під льохом Мо»
поло́в'яний
«виготовлений з полови»
полов'я́ник
«місце, куди зсипають полову»
полова́стий
«з половою»
полове́нь
«сарай для полови Чаб; приміщення для зберігання вуликів з бджолами в зимовий час»
поло́ви́ця
«тс.»
поло́вник
«місце, куди зсипають полову; [вид хліва для полови; хлів, де зимою перебувають вівці й телята (у Галичині)]»
поло́вня
«половник»
поло́мни́к
полу́ник
споло́віти
«очистити (збіжжя) промиванням»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пало́ва «тс.» | білоруська |
| пля́ва «солома» | болгарська |
| pluwa (мн.) | верхньолужицька |
| pluwy (мн.) | верхньолужицька |
| pаlā́vāḥ «тс.» (мн.) | давньоіндійська |
| полова «солома» | давньоруська |
| palea | латинська |
| pęlus | латиська |
| pęlаvas | латиська |
| плева «полова» | македонська |
| plowa (мн.) | нижньолужицька |
| plowy (мн.) | нижньолужицька |
| plåvoi «тс.» (мн.) | полабська |
| plewa «полова» | польська |
| *pelva «полова, солома» | праслов’янська |
| *pelvelъ «бур’ян» | праслов’янська |
| *pelti «полоти» | праслов’янська |
| pelwo «полова» | прусська |
| поло́ва́ «полова» | російська |
| пле̏ва | сербохорватська |
| pleva (мн.) | словацька |
| plevy (мн.) | словацька |
| pléva | словенська |
| плѣва «тс.» | старослов’янська |
| plowa | українська |
| pleva (мн.) | чеська |
| plevy (мн.) | чеська |
поло́ник «велика ложка для насипання страви»
псл. polъ «черпак», [*polnikъ (‹ *pelnikъ?)] «полоник», пов’язане з *pelti «полоти; вичерпувати», palati «провіювати»;
р. поло́вник, уполо́вник, [уполо́вня], бр. пало́нік, апало́нік, др. уполовьникъ, м. испол «ківш для вичерпування води з човна», схв. [ìspȏ] «тс.», [palj] «черпак», слн. pól «тс.», цсл. полъ «пристосування для черпання», исполъ, съполъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ополо́ник
«тс.»
поло́дник
поло́нік
«совок для вичерпування води з човна»
пуло́мня́ник
спо́лик
споло́нік
шпо́лик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пало́нік | білоруська |
| апало́нік | білоруська |
| уполовьникъ | давньоруська |
| испол «ківш для вичерпування води з човна» | македонська |
| polъ «черпак» | праслов’янська |
| *polnikъ «полоник» (‹ *pelnikъ?)] | праслов’янська |
| *pelti «полоти; вичерпувати» | праслов’янська |
| palati «провіювати» | праслов’янська |
| поло́вник | російська |
| уполо́вник | російська |
| уполо́вня | російська |
| ìspȏ «тс.» | сербохорватська |
| palj «черпак» | сербохорватська |
| pól «тс.» | словенська |
| полъ «пристосування для черпання» | церковнослов’янська |
| исполъ | церковнослов’янська |
| съполъ «тс.» | церковнослов’янська |
полоска́ти
необґрунтоване зближення з пли́сти́ (Горяев 271; Преобр. ІІ 96; Младенов 426);
малопереконливим є зіставлення (Skok II 594–595; Куркина Этимология 1981, 12–14) із схв. ѝспо̑ «ківш», м. испол «тс.», укр. поло́вник;
псл. [*pоlskаti] «тс.; плескати», *pоlkаti «тс.», споріднене з plаkаti «плакати»;
первісне значення «бити (білизну об камінь)» (пор. пла́кати первісно «бити себе в груди»);
зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74–75) з псл. plеskаti «плескати»;
р. полоска́ть «полоскати», бр. паласка́ць, др. полоскати «тс.», п. [płoskuny] «негода, сльота», płukać (‹płókać) «полоскати», ч. [pláskati] «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати», [plаskati] «тс.», plákat «полоскати», слц. pl’аsknút’ «плеснути; упасти (в болото, калюжу)», pl’аsnút’ «тс.», plákаt’ «полоскати», вл. płоkać, «прати (білизну)», нл. pаłkaś «тс.», болг. пла́кна «полощу», схв. пла́кати «полоскати», слн. plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати», стсл. плакати, цсл. пласкати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виполі́скувати
ви́полоч
«неглибокий водомий»
пі́дполоч
«підмитий водою берег»
поло́ка́ти
«полоскати»
полоска́льний
полоска́льниця
«чашка для обполіскування посуду; робітниця, що миє посуд»
полоска́ння
«рідина для промивання рота, зубів і горла»
поло́чка
«промивання, купання (коней)»
прополіка́ти
«прополоскати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паласка́ць | білоруська |
| пла́кна «полощу» | болгарська |
| płоkać «прати (білизну)» | верхньолужицька |
| полоскати «тс.» | давньоруська |
| испол «тс.» | македонська |
| pаłkaś «тс.» | нижньолужицька |
| płoskuny «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) | польська |
| płukać «негода, сльота»«полоскати» (‹płókać) | польська |
| *pоlskаti «тс.; плескати» | праслов’янська |
| *pоlkаti «тс.» | праслов’янська |
| plаkаti «плакати» | праслов’янська |
| plеskаti «плескати» | праслов’янська |
| полоска́ть «полоскати» | російська |
| ѝспо̑ «ківш» | сербохорватська |
| пла́кати «полоскати» | сербохорватська |
| pl'аsknút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| pl'аsnút' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| plákаt' «плеснути; упасти (в болото, калюжу)»«тс.»«полоскати» | словацька |
| plâskаti «плескати; бити; шуміти, кричати» | словенська |
| плакати | старослов’янська |
| пли́сти́ | українська |
| поло́вник | українська |
| пласкати «тс.» | церковнослов’янська |
| pláskati «плескати (про воду), періщити (про дощ); хлюпати; базікати» | чеська |
| plаskati «тс.»«полоскати» | чеська |
| plákat «тс.»«полоскати» | чеська |
полуни́ця «суниця зелена, Fragaria viridis Duch.; [суниця, Fragaria L.]» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з палені́ти (‹ *поленіти?) «яскраво горіти; червоніти, [дозрівати О]», [палі́ти] «червоніти, рум’яніти» з огляду на яскраво-червоний колір ягоди;
пор. інші назви полуниць: [червона ягода Mak], схв. рдеча jагода, црвена jагода;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поланиця
полевниця
полениця
полени́чник
«полуниці (рослини)»
полови́шня
половни́к
половни́ця
полони́ця
«тс.»
полуни́ка
«полуниця»
полуни́чник
«[тс. Г, СУМ; суниця-полуниця, Fragaria elatior Ehrh. Нед]; ділянка, засаджена полуницями»
полуни́шник
«стебло і листя полуниці, полуничний кущик; наливка, напій з полуниць»
полуночник
«суниця лісова, Fragaria vesca L.»
полянки́
«полуниці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палені́ти «яскраво горіти; червоніти, [дозрівати О]» (‹ *поленіти?) | українська |
| палі́ти «червоніти, рум’яніти» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України