ПОЛОВИНЧИК — ЕТИМОЛОГІЯ

полови́на

псл. polovina, polovica, похідні утворення від polъ «половина»;
р. болг. полови́на, бр. палаві́на, др. половина, п. połowa, ч. polovice, polovina, слц. polovica, polovina, вл. нл. połojca, м. половина, схв. поло̀вина, слн. polovíca, заст. polovína;
Фонетичні та словотвірні варіанти

наполови́ну
полов'ї́нчик «напівшерстяна матерія»
полови́нити
полови́нниця (вид плахти)
полови́нчастий
полови́нчастість
полови́нчатий
полови́нчатість
полови́нчик «стара міра в 1/8 літра, а також пляшка такої місткості; восьмушка; [найменша пляшечка казенної горілки; гермафродит; перекинчик, зрадник, ренегат Нед]»
полови́нщик «той, хто має половину паю або володіє майном із кимсь удвох; той, хто обробляє землю з половини»
полови́нщина «оренда землі з віддачею половини врожаю власникові землі»
полови́тий «половинний»
полови́ця «половина»
полови́ч «співвласник наполовину»
половича́нка «жито з пшеницею»
полови́чний «тс.»
поло́вка «половинка» (із слц., п. ?)
пополови́ні «пополам»
сполови́ни
Етимологічні відповідники

Слово Мова
палаві́на білоруська
полови́на болгарська
połojca верхньолужицька
половина давньоруська
половина македонська
połojca нижньолужицька
połowa польська
polovina праслов’янська
polovica праслов’янська
polъ «половина» праслов’янська
полови́на російська
поло̀вина сербохорватська
polovica словацька
polovina словацька
polovíca словенська
polovice чеська
polovina чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України