ПОЛОВИНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
полови́на
псл. polovina, polovica, похідні утворення від polъ «половина»;
р. болг. полови́на, бр. палаві́на, др. половина, п. połowa, ч. polovice, polovina, слц. polovica, polovina, вл. нл. połojca, м. половина, схв. поло̀вина, слн. polovíca, заст. polovína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наполови́ну
полов'ї́нчик
«напівшерстяна матерія»
полови́нити
полови́нниця
(вид плахти)
полови́нчастий
полови́нчастість
полови́нчатий
полови́нчатість
полови́нчик
«стара міра в 1/8 літра, а також пляшка такої місткості; восьмушка; [найменша пляшечка казенної горілки; гермафродит; перекинчик, зрадник, ренегат Нед]»
полови́нщик
«той, хто має половину паю або володіє майном із кимсь удвох; той, хто обробляє землю з половини»
полови́нщина
«оренда землі з віддачею половини врожаю власникові землі»
полови́тий
«половинний»
полови́ця
«половина»
полови́ч
«співвласник наполовину»
половича́нка
«жито з пшеницею»
полови́чний
«тс.»
поло́вка
«половинка»
(із слц., п. ?)
пополови́ні
«пополам»
сполови́ни
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палаві́на | білоруська |
| полови́на | болгарська |
| połojca | верхньолужицька |
| половина | давньоруська |
| половина | македонська |
| połojca | нижньолужицька |
| połowa | польська |
| polovina | праслов’янська |
| polovica | праслов’янська |
| polъ «половина» | праслов’янська |
| полови́на | російська |
| поло̀вина | сербохорватська |
| polovica | словацька |
| polovina | словацька |
| polovíca | словенська |
| polovice | чеська |
| polovina | чеська |
по́лум'я
псл. *polmen- «полум’я», пов’язане з polěti «палати, горіти» і (з іншим ступенем чергування голосних) paliti «тс.»;
р. [по́ломя] «полум’я», по́лымя, бр. [по́ломе], по́лымя «тс.», др. поломя «вогонь», п. płomień «тс., полум’я», ч. plamen, слц. plameň, вл. płomjo, нл. płomje, болг. пла́мен, м. плам, пламен, схв. пла̏ме̄н, слн. plámen, стсл. пламы «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́ломінь
пломени́стий
пломені́ти
пломінки́й
пло́мінь
(з пол.)
по́лим'я
по́лимня
по́лім'я
по́ловень
по́ловинь
по́ловінь
по́ло́м'я
по́лом'яни́й
«полум’яний»
поло́ме
поломіни́стий
«тс.»
поломіні́ти
«полум’яніти»
поло́мінний
«палаючий, полум’яний»
по́ломінь
(заст.)
по́ломко
«полум’яно»
по́ломня
по́лум'я́ний
полум'яни́стий
полум'яні́ти
полумени́стий
полумені́ти
по́луміння
«тс.; світло від вогнища, пожежі»
по́лумінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ломе | білоруська |
| по́лымя «тс.» | білоруська |
| пла́мен | болгарська |
| płomjo | верхньолужицька |
| поломя «вогонь» | давньоруська |
| плам | македонська |
| пламен | македонська |
| płomje | нижньолужицька |
| płomień «тс., полум’я» | польська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| polěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| paliti «тс.» | праслов’янська |
| по́ломя «полум’я» | російська |
| по́лымя | російська |
| пла̏ме̄н | сербохорватська |
| plameň | словацька |
| plámen | словенська |
| пламы «тс.» | старослов’янська |
| plamen | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України