ПОЛИШИМО — ЕТИМОЛОГІЯ
лиши́ти «не взяти з собою; покинути, розлучитися; передати у спадщину; зберегти; перестати щось робити; позбавити»
псл. lišiti, lišǫ «позбавляти; залишати, минати», lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку», похідне від liхъ (‹ *leik-so-) «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий»;
віддалено споріднене з лит. lìkti, liẽka «залишатися», гр. λείπω «залишаю», лат. relinquo (-lictus) «тс.», гот. leiƕan «позичати», двн. lihan, нвн. leihen «тс.»;
іє. *leiku̯- «залишати»;
р. лиши́ть «відібрати, позбавити», бр. лі́шні «зайвий», др. лишити «позбавити», лишитися «бути позбавленим, залишити», п. заст. liszyć «позбавляти; залишити», liszyc się «втрачати; уникати; остерігатись», ч. lišiti «відрізняти», lišiti se «різнитись», ст. lišiti «звільняти, позбавляти», слц. lišiť «відрізняти, виділяти», болг. лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]», м. лиши «позбавити», схв. ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути», слн. líšiti «позбавити», стсл. лишити «позбавляти», лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залиши́ти
зали́шній
«зайвий»
за́лишок
зли́шка
«решта; пропозиція ціни»
зли́шній
«зайвий»
зли́шнього
«занадто»
зли́шок
«решта»
із-ли́шкою
«з лихвою»
ли́шанка
«жінка, що залишила свого чоловіка»
лиша́ти
лиша́тися
лишинє́
«решта»
ли́шка
«непарне число; залишок»
лишни́ця
«залишок»
ли́шній
«зайвий»
ли́шок
надли́шко́вий
на́длишок
нали́шній
«зайвий»
обли́шити
полиши́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́шні «зайвий» | білоруська |
| лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]» | болгарська |
| leiƕan «позичати» | готська |
| λείπω «залишаю» | грецька |
| lihan | давньоверхньонімецька |
| лишити «позбавити» | давньоруська |
| лишитися «бути позбавленим, залишити» | давньоруська |
| *leik<SUP>u̯</SUP>- «залишати» | індоєвропейська |
| relinquo «тс.» (-lictus) | латинська |
| -lictus | латинська |
| lìkti | литовська |
| liẽka «залишатися» | литовська |
| лиши «позбавити» | македонська |
| leihen «тс.» | нововерхньонімецька |
| liszyć «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) | польська |
| liszyc się «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) | польська |
| lišiti | праслов’янська |
| lišǫ «позбавляти; залишати, минати» | праслов’янська |
| lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку» | праслов’янська |
| *leik-so- «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий» | праслов’янська |
| liхъ | праслов’янська |
| лиши́ть «відібрати, позбавити» | російська |
| ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути» | сербохорватська |
| lišiť «відрізняти, виділяти» | словацька |
| líšiti «позбавити» | словенська |
| лишити «позбавляти» | старослов’янська |
| лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися» | старослов’янська |
| lišiti «відрізняти»«різнитись» | чеська |
| lišiti se «відрізняти»«різнитись» | чеська |
| lišiti «звільняти, позбавляти» (cn/) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України