ПОЛИШИМО — ЕТИМОЛОГІЯ

лиши́ти «не взяти з собою; покинути, розлучитися; передати у спадщину; зберегти; перестати щось робити; позбавити»

псл. lišiti, lišǫ «позбавляти; залишати, минати», lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку», похідне від liхъ (‹ *leik-so-) «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий»;
віддалено споріднене з лит. lìkti, liẽka «залишатися», гр. λείπω «залишаю», лат. relinquo (-lictus) «тс.», гот. leiƕan «позичати», двн. lihan, нвн. leihen «тс.»;
іє. *leik- «залишати»;
р. лиши́ть «відібрати, позбавити», бр. лі́шні «зайвий», др. лишити «позбавити», лишитися «бути позбавленим, залишити», п. заст. liszyć «позбавляти; залишити», liszyc się «втрачати; уникати; остерігатись», ч. lišiti «відрізняти», lišiti se «різнитись», ст. lišiti «звільняти, позбавляти», слц. lišiť «відрізняти, виділяти», болг. лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]», м. лиши «позбавити», схв. ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути», слн. líšiti «позбавити», стсл. лишити «позбавляти», лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залиши́ти
зали́шній «зайвий»
за́лишок
зли́шка «решта; пропозиція ціни»
зли́шній «зайвий»
зли́шнього «занадто»
зли́шок «решта»
із-ли́шкою «з лихвою»
ли́шанка «жінка, що залишила свого чоловіка»
лиша́ти
лиша́тися
лишинє́ «решта»
ли́шка «непарне число; залишок»
лишни́ця «залишок»
ли́шній «зайвий»
ли́шок
надли́шко́вий
на́длишок
нали́шній «зайвий»
обли́шити
полиши́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́шні «зайвий» білоруська
лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]» болгарська
leiƕan «позичати» готська
λείπω «залишаю» грецька
lihan давньоверхньонімецька
лишити «позбавити» давньоруська
лишитися «бути позбавленим, залишити» давньоруська
*leik<SUP>u̯</SUP>- «залишати» індоєвропейська
relinquo «тс.» (-lictus) латинська
-lictus латинська
lìkti литовська
liẽka «залишатися» литовська
лиши «позбавити» македонська
leihen «тс.» нововерхньонімецька
liszyć «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) польська
liszyc się «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) польська
lišiti праслов’янська
lišǫ «позбавляти; залишати, минати» праслов’янська
lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку» праслов’янська
*leik-so- «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий» праслов’янська
liхъ праслов’янська
лиши́ть «відібрати, позбавити» російська
ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути» сербохорватська
lišiť «відрізняти, виділяти» словацька
líšiti «позбавити» словенська
лишити «позбавляти» старослов’янська
лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися» старослов’янська
lišiti «відрізняти»«різнитись» чеська
lišiti se «відрізняти»«різнитись» чеська
lišiti «звільняти, позбавляти» (cn/) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України