ПОЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. роlіса «тс.» пов’язане з роlъ «основа, підлога, полиця»;

р. [по́ли́ца] «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист», по́лка «полиця», бр. палі́ца «полиця», п. слц. нл. роlica, ч. роlice, вл. роlса «тс.», болг. поли́ца «тс., карниз», м. полица «полиця», схв. по̀лица «стінна планка», слн. роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)», стсл. полица «полиця»;

очевидно, похідне утворення від по́ле;

пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);

назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);

псл. oplenъ;

зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);

реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);

запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;

р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;