ПОЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

поли́ця «горизонтальна дошка на стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у залізничному вагоні; залізна лопаточка у плузі»

псл. роlіса «тс.» пов’язане з роlъ «основа, підлога, полиця»;
р. [по́ли́ца] «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист», по́лка «полиця», бр. палі́ца «полиця», п. слц. нл. роlica, ч. роlice, вл. роlса «тс.», болг. поли́ца «тс., карниз», м. полица «полиця», схв. по̀лица «стінна планка», слн. роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)», стсл. полица «полиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́лка «спальне місце у залізничному вагоні»рос.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
палі́ца «полиця» білоруська
поли́ца «тс., карниз» болгарська
роlса «тс.» верхньолужицька
полица «полиця» македонська
роlica нижньолужицька
роlica польська
роlіса «тс.» праслов’янська
роlъ «основа, підлога, полиця» праслов’янська
по́ли́ца «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист» російська
по́лка «полиця» російська
по̀лица «стінна планка» сербохорватська
роlica словацька
роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)» словенська
полица «полиця» старослов’янська
роlice чеська

поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від по́ле;
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») латинська
по́ле українська
польова́ українська

оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»

псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опле́н «частина саней»
о́плен «дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на «подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні «дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь «частина воза; частина саней»
оплончаки́ «полозки саней з перекладками»
опля́ни «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апле́нь «частина воза» білоруська
опле́н «частина воза» болгарська
πλήμνη «частина воза» грецька
*(s)p(h)el- індоєвропейська
oplenъ праслов’янська
*opelnъ праслов’янська
опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» російська
opleán румунська
о̀плен сербохорватська
oplen «частина воза (і вагона)» словацька
oplèn «тс.» словенська
eplény угорська
полі́но українська
опленка українська
оплін українська
плень українська
воплень українська
о̀пљен українська
oplín «тс.» чеська
поли́ця ?
па́лиця ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України