ПОЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поли́ця «горизонтальна дошка на стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у залізничному вагоні; залізна лопаточка у плузі»
псл. роlіса «тс.» пов’язане з роlъ «основа, підлога, полиця»;
р. [по́ли́ца] «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист», по́лка «полиця», бр. палі́ца «полиця», п. слц. нл. роlica, ч. роlice, вл. роlса «тс.», болг. поли́ца «тс., карниз», м. полица «полиця», схв. по̀лица «стінна планка», слн. роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)», стсл. полица «полиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́лка
«спальне місце у залізничному вагоні»
(з рос.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
палі́ца «полиця» | білоруська |
поли́ца «тс., карниз» | болгарська |
роlса «тс.» | верхньолужицька |
полица «полиця» | македонська |
роlica | нижньолужицька |
роlica | польська |
роlіса «тс.» | праслов’янська |
роlъ «основа, підлога, полиця» | праслов’янська |
по́ли́ца «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист» | російська |
по́лка «полиця» | російська |
по̀лица «стінна планка» | сербохорватська |
роlica | словацька |
роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)» | словенська |
полица «полиця» | старослов’янська |
роlice | чеська |
поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від по́ле;
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») | латинська |
по́ле | українська |
польова́ | українська |
оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»
псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опле́н
«частина саней»
о́плен
«дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на
«подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні
«дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь
«частина воза; частина саней»
оплончаки́
«полозки саней з перекладками»
опля́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
апле́нь «частина воза» | білоруська |
опле́н «частина воза» | болгарська |
πλήμνη «частина воза» | грецька |
*(s)p(h)el- | індоєвропейська |
oplenъ | праслов’янська |
*opelnъ | праслов’янська |
опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» | російська |
opleán | румунська |
о̀плен | сербохорватська |
oplen «частина воза (і вагона)» | словацька |
oplèn «тс.» | словенська |
eplény | угорська |
полі́но | українська |
опленка | українська |
оплін | українська |
плень | українська |
воплень | українська |
о̀пљен | українська |
oplín «тс.» | чеська |
поли́ця | ? |
па́лиця | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України