ПОЛИСК — ЕТИМОЛОГІЯ

лиск «блиск гладкої поверхні»

псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;
пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;
до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);
обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;
р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лиск
вили́скувати (ся)
ві́длиск
лискави́ця «заграва»
ли́скавка «блискавка; блискуча намистина»
ли́скавочний «блискавичний»
ли́ска́ти «блищати, сяяти»
лискове́ць «яшма»
лисковиця «блискавка»
лисковка «тс.»
лискоті́ти «тс.»
лиску́чий
лисни́тися «лисніти»
лисні́ти (ся)
ли́сну́ти «вилискувати, блищати» (ся)] Г, Пі
лиснючий
лись (виг.)
лища́к «слюда»
лища́ти «блищати»
ли́щик «тс.»
по́лиск
поли́скувати (ся)
пролискуватися «проблискувати»
ул́искувати «блищати, вилискувати» (ся)] Ж, (Me)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лоск (з р.?) білоруська
лъ́скам «блищати» болгарська
лиска «іскра» болгарська
ласка «блищить» македонська
лиска «слюда» македонська
ls(k)nąć się «блищати» польська
łysk «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
łyskać (się) «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
łysnąć «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
*lъskъ праслов’янська
*lūskъ праслов’янська
lъskati праслов’янська
lyskati праслов’янська
lysъ «лисий» праслов’янська
lučь «промінь» праслов’янська
luna «місяць» праслов’янська
blьščati праслов’янська
*lъsk- праслов’янська
lysk- праслов’янська
ла́са «лискуча пляма, смуга» російська
лоск російська
лосни́ться російська
лȁскати се «блискати» (про блискавку) сербохорватська
лȕскати «блищати» сербохорватська
lesk словацька
lesknúť sa словацька
lèsk «блиск» словенська
leskáti (se) «виблискувати» (se)] словенська
lískati se «світити» словенська
льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати») старослов’янська
бльѱати сѧ старослов’янська
оулыскати сѧ «усміхатися» старослов’янська
ла́сий «темний з білою плямою» українська
лис(к)- українська
lesk «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) чеська
lesknouti se «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України