ПОЛИРОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
полі́р «сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска»
запозичення з німецької мови;
н. роlíеren «полірувати, шліфувати» зводиться до фр. polir «тс.», що походить від етимологічно не зовсім ясного лат. polīre «полірувати, пригладжувати; обчищати», можливо, утвореного за допомогою префікса ро-, спорідненого з псл. ро-, ра-, укр. по-, па-, від дієслова *līre, пов’язаного з linere «мазати, бруднити; покривати»;
р. поли́р, полирова́ть, бр. палі́р, палірава́ць, п. роlerować, ч. роlírovat, слц. роlírovat’, болг. поли́рам «полірую», м. поли́ра, схв. поли́рати, слн. роlírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полірува́льник
«тс.; робітник, який полірує»
полірува́льня
«шліфувальна майстерня»
полірува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́р | білоруська |
| палірава́ць | білоруська |
| поли́рам «полірую» | болгарська |
| polīre «полірувати, пригладжувати; обчищати» | латинська |
| поли́ра | македонська |
| роlíеren «полірувати, шліфувати» | німецька |
| роlerować | польська |
| *līre | праслов’янська |
| linere «мазати, бруднити; покривати» | праслов’янська |
| поли́р | російська |
| полирова́ть | російська |
| поли́рати | сербохорватська |
| роlírovat' | словацька |
| роlírati | словенська |
| polir «тс.» | французька |
| роlírovat | чеська |
калярува́ти «остаточно відполіровувати гребінець, натираючи його попелом»
неясне;
можливо, повʼязане з п. klarować «робити блискучим, чистим, очищати (рідину)»;
може бути зіставлене і з полірува́ти, р. полирова́ть, п. polerować;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| klarować «робити блискучим, чистим, очищати (рідину)» | польська |
| polerować | польська |
| полирова́ть | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України