ПОЛИГАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
лига́ти «надівати мотузку на роги корові, волу»
псл. ligati «в’язати»;
споріднене з лит. laigõnas «шурин», гр. λοιγωντίαν «вони були членами фратрії», лат. ligāre «прив’язувати», алб. lith «прив’язую, перев’язую», снн. līk «пов’язка», дісл. lik «канат для закріплення вантажу»;
іє. *leig-, *leiḡ- «в’язати»;
припущення про запозичення з румунської мови (Scheludko 137) необґрунтоване;
р. [лигозить] «плутати нитки при тканні», бр. лыга́ць «нанизувати; зв’язувати; начеплювати мотузку на роги худобі» (в укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лига́тися
«заводити знайомство, дружбу, товаришувати»
налига́ний
нали́га́ч
«мотузка або ремінь, який прив’язують до рогів худоби»
нали́гачка
«тс.»
одлига́ти
«відчепитися»
одлигну́ти
«тс.»
поли́гач
«співучасник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lith «прив’язую, перев’язую» | албанська |
| лыга́ць «нанизувати; зв’язувати; начеплювати мотузку на роги худобі» (в укр.?) | білоруська |
| λοιγωντίαν «вони були членами фратрії» | грецька |
| lik «канат для закріплення вантажу» | давньоісландська |
| *leig- | індоєвропейська |
| *leiḡ- «в’язати» | індоєвропейська |
| ligāre «прив’язувати» | латинська |
| laigõnas «шурин» | литовська |
| ligati «в’язати» | праслов’янська |
| лигозить «плутати нитки при тканні» | російська |
| līk «пов’язка» | середньонижньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України