ПОЛАПЦЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́пати «торкати, мацати, хапати рукою; [ловити]»
псл. lapati «хапати, ловити», lapiti «схопити, спіймати», яке виводиться із звуконаслідувального вигуку lap (Sławski IV 468, 473 – 474; Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281; Holub – Kop. 129; Bezlaj ESSJ II 124; Bern. I 690) або розглядається як похідне від лапа (Горяев 181; Брандт РФВ 22, 248; Ułaszyn WS II 200 – 201);
вважається також ітеративом від незасвідченого дієслова *lopiti (SchusterŠewc 762);
р. ла́пать, ла́пить, бр. ла́паць, п. вл. łapać «ловити, хапати», ч. lapati, слц. lapať, нл. łapaś «тс.», болг. ла́пам «хапаю», м. лапа «ловить», схв. слȁпити «схопити», слн. lápati «хапати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лапцем
«навпомацки»
вла́пати
«схопити»
вла́пити
«тс.»
залапцюва́ти
«схопити і міцно тримати в руках»
лап
(виг.)
лапани́на
«постійне лапання»
ла́пка
«пастка»
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає облапування з метою знаходження чогось)
лапу́н
«той, що любить лапати»
лапчи́вий
«зажерливий, жадібний»
лапши́вий
«тс.»
обла́пити
«облапати»
о́блапки
«навпомацки»
по́лапцем
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| ла́пам «хапаю» | болгарська |
| łapać «ловити, хапати» | верхньолужицька |
| лапа «ловить» | македонська |
| łapaś «тс.» | нижньолужицька |
| łapać «ловити, хапати» | польська |
| lapati «хапати, ловити» | праслов’янська |
| lapiti «схопити, спіймати» | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| *lopiti | праслов’янська |
| ла́пать | російська |
| ла́пить | російська |
| слȁпити «схопити» | сербохорватська |
| lapať | словацька |
| lápati «хапати» | словенська |
| лапа | українська |
| lapati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України