ПОКУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кут
псл. *kǫtъ;
споріднене з гр. κανϑός «куток ока», лит. kampas «кут», лат. campus «поле», гр. καμπή «вигин, поворот», що зводяться до іє. *kam- (*kam-tho-), *kam-p- «згинати»;
пов’язання з лит. kūtìs «яма, вирита свиньми» (Brückner 225), гр. χοντός «жердина, спис» (Bern. I 602–603), ку́тати (Machek ESJČ 309; Brückner 285–286; Jakobson II 633) або припущення про запозичене латино-романське походження слова (Meillet Études 225–226) непереконливі;
р. [кут] «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)», бр. кут, п. kąt, ч. kout, слц. kút, вл. нл. kut, болг. кът, м. кат, схв. кŷт, слн. kót;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́кут
«віддалений або малопомітний куток у приміщенні»
за́кутень
«віддалене, малопомітне місце; віддалена місцевість, глушина»
за́кутець
«кут, ніша, закуток, малопомітне місце»
заку́тє
«тс.»
заку́ти́на
«закуток»
за́куток
кута́р
«килим, яким прикрашають центральний куток хати»
кута́стий
кута́ч
«кочерга»
кута́ш
«тс. ДзАтл І; місце під піччю для дров МСБГ»
куте́сик
«трикутник з прямим кутом»
ку́тний
«кутовий»
кутни́к
«тс.»
ку́тник
«інструмент для вимірювання кутів»
ку́тниця
«кутова дошка»
ку́тній
кутня́к
«кутній зуб»
кутова́тий
«простір землі в «куту»
кутови́й
кутови́на
«затока у вигляді кута»
куто́к
куто́чок
«зменш. від куто́к; [вид весняної гри]»
кутя́ни
«мешканці певної частини села»
кутя́р
«той, що сидить у кутку»
куча́нин
«сусід (по кутку) на селі»
по́ку́т
«почесне місце у кутку справа від входу у селянську хату»
покута́ч
«вид залізної кочережки»
поку́тє
поку́тній
«який знаходиться біля покуття УРС; [у сполученні: п. ки́шка «дванадцятипала кишка»
по́куття
«тс.»
по́куть
при́куток
«місце у кутку; прибудований куток»
що зливаються»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кут | білоруська |
| кът | болгарська |
| kut | верхньолужицька |
| κανϑός «куток ока» | грецька |
| καμπή «вигин, поворот» | грецька |
| χοντός «жердина, спис» | грецька |
| *kam- (*kam-tho-) | індоєвропейська |
| campus «поле» | латинська |
| kampas «кут» | литовська |
| kūtìs «яма, вирита свиньми» | литовська |
| кат | македонська |
| kut | нижньолужицька |
| kąt | польська |
| кут «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)» | російська |
| кŷт | сербохорватська |
| kút | словацька |
| kót | словенська |
| kout | чеська |
| *kǫtъ | ? |
| *kam-p- «згинати» | ? |
| ку́тати | ? |
поку́та «визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї, каяття; покарання за злочин, провину; [мучення, мука, страждання; страждальник; пустун, шибеник (про дитину)]»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]», як і ч. pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня», слц. pokuta «штраф, покарання», вл. нл. pokuta «кара, покаяння», виводиться з етимологічно не зовсім ясного псл. [pokuta] «покута, кара, мука», *роkǫta «тс.», що складається з префікса ро- «по-» і основи дієслова kutati (*kǫtati) «кутати; ховати, берегти»;
пов’язується також (Вrückner 285–286, 428; Holub–Кор. 284; Machek ESJČ 382) з п. skutek «наслідок», [kucić] «чинити, робити», ч. skutek «вчинок, справа», kutiti «возитися; майструвати; робити нишком»;
пов’язання з лит. pakantà «терпимість», ke̦͂sti «терпіти, зносити», kentėˊti «терпіти, страждати» (Matzenauer LF 9, 184; Machek ESJČ 469; Mikl. EW 128) недостатньо обґрунтоване;
р. [поку́та] «панахида, траур», бр. паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
покута
«покаяння, каяття, єпитимія»
(1627)
поку́тник
«той, хто відбуває покуту»
поку́тувати
«відбувати покарання за вчинений злочин, провину; [мучитися]»
споку́та
«покутування»
споку́тувати
«заслужити прощення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання» | білоруська |
| pokuta «кара, покаяння» | верхньолужицька |
| pakantà «терпимість» | литовська |
| ke̦͂sti «терпіти, зносити» | литовська |
| kentėˊti «терпіти, страждати» | литовська |
| pokuta «кара, покаяння» | нижньолужицька |
| pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]» | польська |
| skutek «наслідок» | польська |
| kucić «чинити, робити» | польська |
| pokuta «покута, кара, мука» | праслов’янська |
| *роkǫta «тс.» | праслов’янська |
| kutati | праслов’янська |
| поку́та «панахида, траур» | російська |
| pokuta «штраф, покарання» | словацька |
| pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня» | чеська |
| skutek «вчинок, справа» | чеська |
| kutiti «возитися; майструвати; робити нишком» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України