ПОКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
по́кі́й «тиша, мир, заспокоєння»
псл. pokojь «тс.», пов’язане чергуванням голосних з počiti (‹*po-keitei) «спочити»;
р. поко́й «спокій; (заст.) кімната», бр. пако́й «кімната; [спокій]», др. покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя», п. pokój «мир; спокій; кімната», ч. pokoj «тс.», слц. нл. pokoj «спокій; мир», вл. pokoj «тс.; утіха», болг. поко́й «спокій, тиша, покій», м. покоj «спокій; упокій», схв. пòкōj «тс.», слн. pôkoj «відпочинок, спокій, мир», стсл. покои «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпочива́ти
відпочи́н
відпочи́нок
впокі́й
«упокій»
вспокійний
«спокійний»
занепоко́єний
заспокі́йливий
заспокі́йник
заспоко́єння
заспоко́їти
заспоко́ювач
заупокі́йний
знепоко́єний
непокі́й
непоко́їти
несопокі́йник
«порушник спокою, підбурювач»
неспо́кій
неспокі́йник
«неспокійна людина»
передпо́кій
покі́й
«кімната; (заст.) літера П Нед»
покі́йний
«померлий; спокійний»
покі́йник
«небіжчик»
поко́ї
«пишне, багате приміщення»
покої́вка
«служниця в кімнатах»
поко́їти
«оточувати спокоєм»
поко́їтися
«нерухомо лежати; бути похованим»
поко́й
«дім багатих людей»
покойо́вий
«кімнатний»
(заст.)
спо́кій
спокі́йний
супокі́й
«спокій»
упокі́й
«спокій; спочинок; смерть»
(заст.)
упоко́їти
упоко́їтися
успоко́їти
«заспокоїти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пако́й «кімната; [спокій]» | білоруська |
| поко́й «спокій, тиша, покій» | болгарська |
| pokoj «тс.; утіха» | верхньолужицька |
| покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя» | давньоруська |
| покоj «спокій; упокій» | македонська |
| pokoj «спокій; мир» | нижньолужицька |
| pokój «мир; спокій; кімната» | польська |
| pokojь «тс.» | праслов’янська |
| počiti | праслов’янська |
| поко́й «спокій; (заст.) кімната» | російська |
| пòкōj «тс.» | сербохорватська |
| pokoj «спокій; мир» | словацька |
| pôkoj «відпочинок, спокій, мир» | словенська |
| покои «тс.» | старослов’янська |
| pokoj «тс.» | чеська |
ко́їти «заспокоювати, вгамовувати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. koić «тс.», як і ч. kojiti «тс.; годувати груддю», слц. kojiť «тс.», вл. kojíc «утішати», схв. [kòjitiļ «годувати, пестити», слн. kojíti «виховувати», споріднене з укр. по́кій.– Sławski II 323;
Schuster-Šewc 585;
ЭССЯ 10, 113. – Див. ще по́кій. – Пор. почи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kojíc «утішати» | верхньолужицька |
| koić «тс.» | польська |
| kòjitiļ «годувати, пестити» | сербохорватська |
| kojiť «тс.» | словацька |
| kojíti «виховувати» | словенська |
| по́кій | українська |
| kojiti «тс.; годувати груддю» | чеська |
ко́йка «подвійне ліжко на кораблі; ліжко в лікарні, гуртожитку»
сумнівне виведення слова койка від нн. kôje «перегородка» (Фасмер II 280) чи безпосередньо від нім. Koje «місце для спання на пароплаві» (Шелудько 34);
існує думка про русифікацію голландської форми під впливом р. -ко́ить, поко́й і под. (Зеленин РФВ 63, 406);
р. ко́йка походить від гол. kooi «клітка; загін, загорода, кошара; (мор.) койка», що зводиться (можливо, за посередництвом раннього нвн. kaue «гірнича хатина над шахтою») до лат. cavea «перегородка; обгороджене місце, клітка; вулик», похідного від прикметника cavus «порожній, пустий; видовбаний; порожнистий»;
очевидно, запозичення з російської мови;
р. бр. болг. ко́йка, п. kojka, koja, ч. kóje, слц. kója;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́єчний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́йка | білоруська |
| ко́йка | болгарська |
| kooi «клітка; загін, загорода, кошара; (мор.) койка» | голландська |
| cavea «перегородка; обгороджене місце, клітка; вулик» | латинська |
| cavus «порожній, пустий; видовбаний; порожнистий» | латинська |
| kôje «перегородка» | нижньонімецька |
| Koje «місце для спання на пароплаві» | німецька |
| kaue | нововерхньонімецька |
| kojka | польська |
| koja | польська |
| -ко́ить | російська |
| поко́й | російська |
| ко́йка | російська |
| ко́йка | російська |
| kója | словацька |
| койка | українська |
| kóje | чеська |
хви́ля «хвилина; короткий відрізок часу, мить»
н. Weile «певний час» ‹ двн. hwīl, hwīla «час, година», гот. ƕiveila «хвилина, час, година» споріднені з псл. pokojü, počiti, укр. по́кі́й, спочи́ти;
припускається спорідненість хви́ля (час) і хви́ля (на воді) (Bern. I 408; Фасмер IV 230–231);
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
бр. хвілі́на, п. chwila «хвилина; мить, момент», ч. chvíle, слц. chvíl’a «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фи́ля
«час»
(1627)
хвили́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвілі́на | білоруська |
| ƕiveila «хвилина, час, година» | готська |
| hwīl | давньоверхньонімецька |
| Weile «певний час» | німецька |
| chwila «хвилина; мить, момент» | польська |
| pokojü | праслов’янська |
| chvíl'a «тс.» | словацька |
| по́кі́й | українська |
| chvíle | чеська |
| hwīla «час, година» | ? |
| počiti | ? |
| спочи́ти | ? |
| хви́ля (час)(на воді)(Bern. I 408; Фасмер IV 230--231) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України