ПОКЛИКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
кли́кати
псл. klikati «тс.»;
споріднене з лит. Klỹkti, klýkauti «кричати, шукати», лтс. klìekt «сильно кликати, кричати», дангл. hlígan «судити (про кого)»;
р. заст. розм. кли́кать, бр. клі́каць, др. кликати «кликати; публічно оголошувати», п. klicz «клич», болг. кли́кам «кличу, публічно оголошую», м. клика «кричить» (про орла та інших птахів), схв. клȕкнути «весело вигукнути; покликати», клȕковати «кликати, гукати», клȕцати «тс.», слн. klícati «гукати, кликати», стсл. клицати, кликнѫти, цсл. КЛИКАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́клик
ві́дклик
за́клик
закли́чний
клик
«поклик, клич»
клику́н
«тс.»
клич
«той, хто привселюдно щось оголошував»
кли́чка
кли́чний
невідкли́чний
«незмінний»
о́клик
окли́чний
пере́клик
перекли́чка
по́клик
покли́кання
покли́кач
«той, хто привселюдно щось оголошував»
при́клик
склик
склика́нець
«закличний дзвін»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клі́каць | білоруська |
| кли́кам «кличу, публічно оголошую» | болгарська |
| hlígan «судити (про кого)» | давньоанглійська |
| кликати «кликати; публічно оголошувати» | давньоруська |
| klìekt «сильно кликати, кричати» | латиська |
| klỹkti | литовська |
| klýkauti «кричати, шукати» | литовська |
| клика «кричить» (про орла та інших птахів) | македонська |
| klicz «клич» | польська |
| klikati «тс.» | праслов’янська |
| кли́кать | російська |
| клȕкнути «весело вигукнути; покликати» | сербохорватська |
| клȕковати «кликати, гукати» | сербохорватська |
| клȕцати «тс.» | сербохорватська |
| klícati «гукати, кликати» | словенська |
| клицати | старослов’янська |
| кликнѫти | старослов’янська |
| кликати | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України